– Моя невістка вийшла з декрету, коли внучці виповнився всього рік. З дитиною стала сидіти моя сваха, так до цих пір і сидить, а моїй внучці вже три роки. Але я навіть не курсі була, чесно кажучи, що це було не безкоштовно. Я навіть подумати про таке не могла. Дізналася тільки нещодавно про це, ось днями лише і була так вражена, що словами не передати. У мене в голові навіть не вкладається, як так можна в сім’ї своїй, з своїх власних дітей гроші брати за таку допомогу, – розповіла мені якось знайома Ольга про дружину свого сина.
– Ну, – запитую я, – а чому не брати? Сваха ваша, виходить, працює повний день нянею, хоч і у своєї власної дочки. І цілком має право отримувати за свою працю зарплату. Адже вона весь свій час і сили віддає цій дитині, а я сама знаю, як непросто сидіти літній людині з маленькою дитиною, а сваха ваша вже давно немолода жінка.
– Не знаю! Я, мабуть, людина старого гарту, мені такого не зрозуміти ніколи. Зателефонувала я тоді своєму синові, кажу, Михайле, так ви привезіть Міланку до мене. Я буду сидіти стільки, скільки буде вам потрібно з власною онукою, абсолютно безкоштовно. Думала чомусь, що вони зрадіють моїй пропозиції, але в підсумку, уявляєш, ми всі посперечалися тепер. Син сказав дружині, що з наступного місяця з дитиною буду сидіти я, а невістка категорично проти, недобре настроєна на це. Я так розумію, вона хоче продовжувати підтримувати грошима свою матір. І сваха на мене тепер ображається. Виходить, я позбавляю її заробітку такого, чи що? Дзвоню – трубку не бере, скидає. Сама жодного разу після того так і не передзвонила мені.
Невістка Ольги Лариса, сидіти три роки в декреті не захотіла. Тим більше, що вийти на роботу можливість мала вона відразу, а робота хороша, при наявності двох бабусь-пенсіонерок, готових допомагати з дитиною. Мати Лариси, до слова сказати, вийшла на пенсію незадовго до першого дня народження внучки. І, загалом, не дивно, що молода мати вибрала в няні саме її, а не рідну матір свого чоловіка.
– Напевно, я на місці невістки вчинила б так само! – зітхає Ольга. – Все-таки з одного боку рідна мама, з іншого – я, зовсім чужа їй людина. Вибір очевидний, але якось так недобре на душі мені після того випадку.
При тому, що відносини у невістки зі свекрухою цілком нормальні, Лариса з самого початку явно відтискувала Ольгу Вікторівну від своєї власної маленької доньки, а її внучки.
– Щоб в гості прийти мені до сина з онучкою, треба за тиждень домовлятися, чомусь, – розповідає Ольга. – Це ще коли Лариса з дитиною в декреті сиділа, вдома була цілий день. Зателефонувати і в той же день прийти – не можна, треба заздалегідь попередити, таке враження, наче я перевіряти їх їду чи що, я ж з добрими намірами завжди до них приходила. Дитину на руки мені не давали вони ніколи. До мене в гості не ходять зовсім, хоча я кличу їх постійно до себе, і в вихідні, і у свята, але у них то щось одне, то інше, ніяк не виходить. Щороку влітку запрошую їх на дачу приїхати – не хочуть навіть чути про це, кажуть то не їх, не цікаво їм там, не подобається.
З виходом Лариси на роботу нічого не змінилося. Внучці вже три роки, і вже цілком можна було бабусі брати її в гості на день-другий, але Лариса про це і чути не хоче. При тому, що людина Ольга відповідальна і акуратна, і вдома у неї порядок, дівчинку їй не довіряють.
– Синові кажу – чому так? Він не бачить проблеми, каже, мамо, ми тобі завжди раді, не вигадуй нічого, приходь в гості, коли хочеш. Тільки не завтра, не післязавтра і не у вихідні. Подзвони, мовляв, Ларисі на тому тижні, домовтеся, і приходь. Ага, тільки на тому тижні у Лариси напевно буде ще одне – «в будь-який день, тільки не завтра».
При цьому друга бабуся в будинку своєї дочки з перших днів своя людина.
Ольга вже звикла до такої ситуації і щось говорити майже перестала. З онукою прекрасно сиділа сваха, як виявилося, зовсім навіть не безкоштовно.
– Дізналася я про все випадково, невістка написала повідомлення матері, а відправила помилково мені – мовляв, мамо, я гроші за серпень перевела, таку-то суму, як завжди, перевір, чи прийшли на карту. Я, звичайно, відразу давай їй дзвонити – які гроші, Ларисо, за який серпень, ти про що взагалі? Вона заметушилася, ой, Ольго Вікторівно, вибачте, це повідомлення не вам. Видаліть і забудьте! Ну як забути? Запитала у сина, все і з’ясувалося. Виходить, Лариса майже всю свою зарплату віддавала матері! Ніби як за допомогу з дитиною.
Сумно мені на душі.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
