В моєї мами була дуже хороша подруга, в якої був син Сергій. Він був старший за мене на два роки. Все дитинство ми з ним дружили, разом гралися і були не розлий вода. Коли йому виповнилося вісім років, а мені шість, вони переїхали в інше місто і з тих пір ми не бачилися. Я сумувала за Сергійом, але час минав, я підросла і стала по трохи його забувати.
Після школи я вступила до інституту. На другому курсі зустріла хлопця, і кохання закрутило мені голову. Звали його Вадим. Незабаром він зробив мені пропозицію, і я, не роздумуючи, дала свою згоду. Я була щаслива в шлюбі, відчувала себе коханою і бажаною дружиною. В один прекрасний день, як грім серед ясного неба, до нас прийшов лист з військкомату. Моєму горю не було меж! Як це так, що мого коханого забирають в армію? У той час телефонів не було і ми слали листи один одному просто пачками. Я буквально рахувала дні, коли Вадим повернеться додому.
Якось я поїхала на канікули до бабусі в село, вона вміла добре ворожити на картах. Я не особливо вірила в це все, але якось погодилася. Бабуся зітхнула, і сказала, що чоловіка я дочекаюсь, але заміж вийду за іншого. Якого це іншого, обурилася я у себе в голові. Канікули раптово пролетіли, і я, забувши про все, повернулася в місто.
Три роки пролетіли непомітно, Вадим повернувся зі служби. Наше життя знову увійшла в колишнє русло, я почала заводити розмови про дітей. Але чоловік не поспішав, казав, що зараз не час, треба спочатку трохи стати на ноги.
Я закінчила навчання і настав час братися до роботи. Ми обоє знайшли хорошу роботу, все протікало більш-менш стабільно. Через якийсь час я стала помічати, що чоловік все частіше про щось думає, став затримуватися на роботі, а у вихідні дні почав їздити на риболовлю з друзями, хоча раніше ніколи цим не займався.
Якось у п’ятницю я вирішила забрати його з роботи і запросити посидіти в ресторані, адже на вихідних він знову їде на риболовлю. Сидячи в машині, я обімліла, мій чоловік виходив з роботи, з якоюсь дівчиною і було добре видно, що стосунки в них аж ніяк не професійні. В ту мить все ніби завмерло, мені було так не приємно, що я не могла навіть заплакати. Приїхавши додому, я просто зібрала речі і поїхала, залишивши Вадиму записку: “Я все знаю, ти зрадник”. Мій телефон просто розривався від дзвінків і повідомлень з проханням пробачити, адже він сам не знає, як так вийшло. Але, що-що, а зраду пробачити я не зможу ніколи.
Я орендувала квартиру і щоб скоріше забути весь цей жах, я вся пішла в роботу. З ранку до вечора я засипала себе завданнями, аби ні на секунду не згадувати Вадима. Вечорами я плакала і засипала в повному виснаженні. Так тривало близько двох місяців. Я вже була вся виснажена.
І ось, одного разу до нас в офіс прийшов новий співробітник, його звали Сергій. Він чомусь відразу викликав у мене посмішку, адже я згадала друга з дитинства. Ми працювали в одному кабінеті і з часом стали більш тісно спілкуватися. Сергій був дуже гарним, легким у спілкуванні, завжди жартував, з ним я реготала, як ніколи. Одного разу я зрозуміла, що закохалася, та й він всіляко натякав на це.
Наш роман закрутився нешвидко, але вчасно. У ті вихідні він захотів познайомити мене зі своєю мамою і запросив в гості. Я так хвилювалася, що пила заспокійливе. І ось, довгоочікуваний момент настав, відчиняються двері квартири, і я бачу ту саму мамину подругу. Лише після цього, ми почали пригадувати один одного.
На сьогоднішній день ми разом вже десять років, в нас двоє діток, хлопчик і дівчинка. І я вважаю себе найщасливішою на світі. Виявилося, що дарма я не повірила бабусі – карти не брешуть.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – i-eto-projdet.diary.ru
