Наталя – успішна жінка, яка має невеличке власне підприємство. Квартира,, автомобіль і все інше, що є у неї – це результат її важкої праці. Саме в роботі жінка завжди вбачала сенс життя. Заміж вона так і не вийшла, хоча їй скоро виповниться сорок. Красива, доглянута, але одна. Жодному з чоловіків вона так і не повірила. А все через рідного батька.
Колись у Наталі була щаслива сім’я. Але коли дівчинці виповнилося вісім років, батько зібрав свої речі і з холодним виразом обличчя сказав, що йде від них назавжди. Мати любила його до нестями, прощала йому абсолютно все, а він цим постійно користувався. Жінок у його житті було багато, і, врешті-решт, він повівся на молоденьку співробітницю. Без жалю викресливши їх з мамою зі свого життя, батько почав новий етап, але без них.
Наталя ще пам’ятає, як важко це все переживала мама. Так, за зовнішнім виглядом вона явно програвала його молодій пасії. Мати постійно дивилася в одну точку і плакала, ні, навіть, вила. На неї було боляче дивитися. А потім мама раптово захворіла, і так само раптово її і не стало. А маленьку Наталю віддали батькові.
В новій сім’ї дівчинка почувала себе зайвою, нікому не потрібною. Весь свій час батько присвячував молодій дружині, а на дочку, раніше таку улюблену, практично не звертав уваги. Ночами Наталя часто плакала, просила маму, щоб забрала її до себе. Кілька разів вона навіть йшла з дому, але її знаходили і повертали. Батькові і його дружині ніяких претензій не пред’являли, все списували на стрес після втрати матері.
Незабаром в родині батька народився хлопчик, тепер вся увага була прикута до нього. Тому коли в шістнадцять років Наталя пішла з дому і не повернулася, ніхто навіть її не шукав. Закінчивши школу, Наталя поступила в інститут. Пішла жити в гуртожиток, вчилася добре, працювала вечорами. Чужі люди допомагали дівчині, а рідний батько так жодного разу про неї і не згадав.
Наполегливість і завзятість до роботи сприяли тому, що Наталі вдалося спочатку відкрити свою невеличку справу, а далі справи йшли угору і тепер вона успішна бізнес-леді.
Якось на телефон до Наталі надійшло дивне повідомлення. Писав батько, який благав її приїхати до нього. Наталя довго думала, чи відповідати йому, та врешті між ними зав’язалося листування, з якого вона зрозуміла, що зараз батько дуже хворий і перебуває в домі престарілих.
Наталя дізналася, що молодиця після дванадцяти років шлюбу кинула її батька, забрала сина і поїхала. А квартиру відсудила і продала. Тоді батько опинився на вулиці, кілька років бомжував, поки його не прилаштували до будинку престарілих. Наталю йому допоміг знайти в соцмережах молодий лікар, Віталій Іванович, який працює тут. Людина з дуже великим серцем і доброю душею.
Батько писав, що хоче побачитися, бо не знає, скільки йому ще Бог відміряв на цьому світі. Наталя спочатку не хотіла їхати – занадто сильна була образа і сумні спогади.
Але, добре все обміркувавши, вирішила з’їздити і зняти з своєї душі той камінь, який її обтяжував роками. У сумному сірому будинку вона знайшла кімнату, де мав бути її батько. Коли зайшла, то у висохлому, виснаженому літньому чоловікові вона ледве впізнала рідну людину.
А коли батько назвав її по імені, то вона раптом розплакалася, підбігла до нього і обняла. Той батько, який колись образив її, залишився в минулому. Зараз її тепло і турбота, як ніколи, були потрібні цій беззахисній людині, яку вона обіймає.
Того ж дня Наталя прийняла рішення забрати батька до себе. Він колись залишив їх з матір’ю, але вона не може зробити з ним те саме.
Через місяць до Наталі і її батька навідався в гості молодий лікар Віталій Іванович. Дівчина настільки припала йому до душі, що ні про що інше він думати не міг. Наталі він теж дуже сподобався, цього разу вона вирішила, що дасть собі шанс стати, нарешті, щасливою.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.