fbpx

Якось на початку літа, мені дружина каже: – Що я буду вдома сидіти, тут така спека. Я в село до мами поїду, там і річка, і пляж, і свіже повітря. Я, звичайно, погодився. Приїхати я до них зміг тільки через два тижні, а ввечері на мене чекав сюрприз

З Олею я познайомився на підприємстві де ми разом працювали кілька років. Ми спілкувалися, розмовляли, я навіть і не думав що ми будемо жити разом. І якось само собою вийшло що поступово наше спілкування перейшло в більш відверті стосунки, і я в один момент переїхав до неї жити. Ми розписалися. Оля була розлученою, і у неї був син, семи років. Прийняв він мене не дуже добре, ну я не ображався. Хто я для нього… Вітчим, чужий дядько.

Жили ми спочатку дуже добре, і любили один одного, і через рік дружина народила мені дочку. Після народження доньки, ми прожили ще разом два роки, і я на той час пішов зі старої роботи на нову, з подобовим графіком роботи. Якось на початку літа, мені дружина каже: – Що я буду вдома сидіти, тут така спека. Я в село до мами поїду, там і річка, і пляж, і свіже повітря.

Я, звичайно, погодився. Оля, забравши дітей, поїхала, я залишився вдома так як мені треба було щодня ходити на роботу. У мене випав напружений графік, і приїхати я до них зміг тільки через два тижні. Коли я приїхав мене прийняли якось прохолодно і не дуже дружелюбно. Але я не звернув на це уваги, і ввечері мене чекав сюрприз.

Ми сиділи на кухні і у дружини задзвонив телефон. Вона швидко виключила його і продовжувала спілкуватися зі мною. Але я встиг побачити на екрані чоловіче ім’я – Андрій. Далі були повідомлення, які дружина не відкривала. Ми продовжували сидіти і говорити, як раптом хтось постукав у вікно.

Дружина почала хвилюватися, а я вийшов на вулицю. Там стояв колишній чоловік Олі – Андрій. Він був нетверезий, тому відразу розповів, що у них з Олею відновилися стосунки і тепер вони знову хочуть жити разом.

Тут з кімнати вибігла дружина. Андрій просив її підтвердити його слова. Оля мовчала. Я зібрав речі, сказав що мені треба терміново на роботу, і поїхав. Мене ніхто не тримав. Приїхавши додому ввечері, я довго розмірковував і думав про це…

Вранці пішов на роботу. Ну а коли я прийшов через дві доби з роботи, мої речі чекали мене біля порога, які мені віддала сестра дружини…

Приблизно рік я не знаходив собі місця… Я навіть намагався повернути її назад, але все було безрезультатно. Але у мене була моя дочка, якій я присвятив весь свій вільний час, дружина не забороняла нам бачитися… Не скотився, не звернувся по допомогу до оковитої… Залишився людиною, хоча часто я не розумію, за що мені це.

Я ж по-справжньому любив Олю, а вона вибрала Андрія, хоча колись він її кинув.

Фото ілюстративне – Wday.

You cannot copy content of this page