fbpx
Життєві історії
Якось ми сиділи на дачі з родиною, смажили шашлики, син, несподівано, прийшов з дівчиною. Ось тоді я вперше побачила свою невістку. Ми всі переглядалися: не розуміли, як можна покохати таку. Але син був непохитним, сказав, що скоро весілля. Молоді купили весільну сукню у подруги нареченої. А за три дні до торжества невістка побачила дорогу сукню в салоні і сказала, що лише таку хоче. Ледь вмовили сина, щоб не брав кредит. Невістка пішла під вінець в тому, що вже купили, так все весілля з кислим обличчям просиділа. Приїхали її батьки, сваха особливо на наречену увагу не звертала, лише постійно розповідала про своїх трьох собак. Під кінець весілля згребла всі м’ясні страви для них і поїхала, більше ми їх жодного разу не бачили. Я ще тоді й не знала, що найгірше нас чекає попереду

Чесно кажучи, ми всією ріднею не любимо нашу невістку. Ми взагалі всі були здивовані, як син таку жінку знайшов: господиня ніяка, зовсім несерйозна, нерозумна якась. Коли вона вперше з’явилася на нашому спільному святі на дачних шашликах в якості нареченої, всі між собою переглядалися: як взагалі таку можна покохати? Вперше нас бачить, а поводиться зовсім без поваги, що думала, те говорила. Від страв моїх верне ніс: це шкідливо, це неправильно приготовлено, тому несмачно. З почуттям гумору взагалі все погано, та ще й перед нами сином нашим командувала.

Ми спочатку несерйозно сприйняли вибір нашого сина, мовляв – погуляє з нею, і розлучаться. Але син всерйоз вирішив одружитися. Сам студент, хоч і працює, яке йому весілля, та ще й з такою нареченою? Але уперся і рішуче сказав, що якщо не весілля, то вони з нареченою все одно розпишуться. Ну добре, у наших друзів своє кафе, тому оренда безкоштовна, тільки їжа коштує грошей, та праця кухарів. Мати і вітчим нареченої живуть в районному містечку, 60 км від нашого міста, прислали третю частину від весільного кошторису, і на тому спасибі їм. Обіцялися приїхати тільки на весілля.

Начебто все готово, навіть сукню нареченій з рук було куплено, причому у її подруги, так невістка за три дні до торжества істерику влаштувала: побачила гарну і дорогу салонну сукню, і захотіла саме її. Прям до сліз! Пояснити, що не потягнемо ми її – було марно, син хотів кредит взяти, але ми відмовили його ледь: ще не вистачало брати на таке кредит. Пішла під вінець в тому, що вже купили, так все весілля з кислим обличчям просиділа. Приїжджали свати: вітчим за кермом і мати нареченої, яка навіть на дочку особливої ​​уваги не звертала – всі розмови тільки про її трьох собак були, які з нею живуть. Під кінець весілля вона зібрала всі м’ясні страви зі столів, що залишилися для своїх вихованців, вони поїхали і більше ми їх не бачили.

Молоді живуть уже майже півтора року на орендованій квартирі. Живуть погано, вічно сперечаються, невістка моя постійно сином моїм не задоволена. Кілька разів син збирав речі і йшов до нас, до своїх батьків жити. Або до своєї старшої сестри – нашої дочки. Вона вже 10 років живе душа в душу зі своїм чоловіком, просто золотим зятем. Онук наш там, скоро в перший клас піде. І ось син заспокоїться у них, послухає мудрих порад своєї сестри, і зі спокійною душею йде миритися зі своєю дружиною. А та два дня помовчить і знову скандал на порожньому місці влаштовує. І так постійно, тому ми точно знаємо – довго вони жити не будуть разом, все одно розлучаться. Добре, хоч дітей поки у них немає.

І ось в середині літа у молодих знову було затишшя, вони не сварилися. А тут у нас з чоловіком ювілей намітився: 30 років нашого весілля. На дачу приїхала вся наша рідня з подарунками, а мій брат, художник, намалював нам великий сімейний портрет: сидимо ми з чоловіком, праворуч стоять дочка з зятем і онуком, а зліва – один син. І цей портрет він нам вручає при всіх гостях, і головне – при невістці, ми всі знали, що мій брат її дуже не любить. Він зробив це навмисно, хоч я потім його і сварила за це. Невістка це як побачила, зблідла, заплакала і втекла на автобусну зупинку. За нею син, в загальному – поїхали вони від нас відразу, навіть не попрощалися ні з ким, свято було зіпсовано. Місце для невістки не знайшлося на портреті.

Ось тепер з нами син не спілкується зовсім після того: телефон не бере, на повідомлення не відповідає. Батько йому написав в соцмережах, що цей портрет – не наша ідея і не наша вина, хоча по суті, нехай не ображається, але ми саме таку сім’ю і бачимо. Але син нам не відповідає ніяк, тільки іноді спілкується з сестрою. Він упевнений, що вся ця історія з портретом спеціально нами спланована, тому що ми хочемо розлучити його з дружиною. Дочка вже втомилася йому щось доводити, що ми з батьком ні в чому не винні. Я розумію – це не слова сина, а невістки, тому через це дуже мені прикро. Звичайно, ми б хотіли, щоб він не псував свої нерви, а скоріше б розлучився з цією жінкою, але що ми зробимо? Але найбільше хочеться помиритися з рідним сином, а він просто припинив з нами все спілкування. Навіть бачити нас більше не хоче, так сестрою і передав.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook