fbpx
Життєві історії
Якось ми поїхали в село до свекрухи. Старий будинок без зручностей не справив на мене враження. Там немає ні води, ні електрики. Ніяких зручностей і нормальних магазинів. Автобус раз в день по графіку. Мій чоловік ніяк не заспокоїться – хоче жити в селі, всі свої гроші вкладає в цей будинок. А я не готова до переїзду, бо звикла жити в місті

Мій чоловік Максим народився і виріс в селі, а кілька років тому ми з ним познайомилися в університеті, трохи зустрічалися, потім одружилися. Він чудовий чоловік, вміє все зробити своїми руками. У нас все добре, але є одне серйозне питання, в якому ми ніяк не можемо дійти до спільної згоди.

Перед весіллям ми не обговорили, де ми плануємо жити, я думала, все само собою зрозуміло – батьки дали мені однокімнатну квартиру, отже, житло є. Але Максим не хоче жити в місті, його тягне на свіже повітря, на природу.

Я не знаю, як можна жити в селі, якщо є можливість жити в міській квартирі. Мій чоловік ніяк не заспокоїться – подавай йому село і все. Свекруха теж на мене насідає і наполягає на переїзді в село. А я звикла до комфорту і своєї зручної і комфортної квартири.

У місті я жила з самого дитинства. Народилася тут і виросла серед високих будинків і цивілізації. У село я їздила тільки до подруг, у яких там були родичі.

Два роки тому я народила дитину. Живемо в однокімнатній квартирі, яка мені дісталася від батьків. Чоловік наполягає, що дитині буде краще на своєму подвір’ї, на свіжому повітрі. У свекрухи свій заміський будинок в невеликому селі. Будинком його важко назвати, там ремонту не було років двадцять.

Чоловік мріє про сільське життя, навіть не знаю чому. Він хоче навести порядок в маминому будинку, облагородити територію і зробити ремонт, щоб жити там постійно. Він мені постійно розповідає про переваги життя у власному будинку, все заради того, щоб я з ним погодилася.

Якось ми поїхали в село до свекрухи. Старий будинок без зручностей, звичайно, не справив на мене враження. Там немає ні води, ні електрики. Ніяких зручностей і нормальних магазинів. Автобус раз в день по графіку.

Я категорично не підтримую цю ідею, адже мені добре жити в місті. Він може бути дачею для відпочинку на вихідні, але не для постійного житла. Чоловік сміявся наді мною і запевняв, що я зміню своє рішення.

Чоловік вклав туди купу грошей, але ніякого результату я не бачу. Він наполягає на переїзді, мовляв, свекруха буде з дитиною допомагати, часу більше вільного з’явиться. Кожна розмова про це закінчується неприємним осадом і кожен залишається при своїй думці. Я краще б за ці гроші купила двокімнатну квартиру і розширилася.

Максим не чує мене – йому тісно в квартирі. Крім цього, будинок належить його матері, вона може нас прогнати звідти в будь-який момент. Навіщо мені вкладатися в чужу нерухомість і жити там на пташиних правах? Воно мені треба?

Але вже два роки всі свої гроші чоловік вкладає в свій заміський будинок. Свекруха там уже кімнату нам підготувала, чекає, коли переїдемо. Що мені робити? Чоловіка люблю, але на такий крок не готова.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page