Ми з чоловіком вже чимало часу жили в орендованій квартирі. У нас це забирало багато грошей, адже це і оренда чимала, і комунальні високі. Аж тут раптом чоловікові зателефонувала його рідна бабуся й попросила приїхати нам до неї.
Жила бабуся Миколи в невеличкій двокімнатній квартирі одна. Коли ми приїхали в гості, бабуся Марія повідомила нам ще з порогу досить приємну новину: вона збирається переїхати в село, там в неї сестра одна живе в хаті, вони хочуть жити вдвох, так їм буде веселіше, а свою квартиру хоче залишити своєму онукові – моєму чоловікові Миколі. Вона пошкодувала нас, адже ми стільки багато грошей віддаємо чужим людям щомісяця. “Нічого чужим людям платити. А я в село поїду. Там природа, свіже повітря – мені буде добре з сестрою. Триматимемо маленьке господарство, город. Мені там буде добре, не те, щоб в цій квартирі цілими днями сидіти одній”.
Скажу щиро, ми були невимовно раді й надзвичайно вдячні бабусі за такий подарунок. Швидко переїхали й стали там господарювати. Одного разу до нас прийшла познайомитися сусідка. Це була старенька бабуся років 65-ти, вона багато років дружила з нашою бабусею, а тепер, коли та поїхала, їй самотньо було одній, тому вона хотіла спілкуватися з нами. Баба Ніна хотіла з нами товаришувати. Жила вона сама, тож була рада будь-якій компанії.
Спілкування з нею приносило мені лише задоволення. У нас виявилося багато спільного. Бабуся була веселою та товариською, не дивлячись на свій вік, вона розповідала багато цікавих речей і давала мені гарні поради, в чому мала досвід сама.
Ми багато часу проводили разом. Якось непомітно для себе це спілкування переросло у щось більше, ми звикли до неї. Я купувала бабусі продукти, ліки та все необхідне, коли вона мене просила, іноді навіть за власні гроші. Допомагала робити хатню роботу цілком добровільно, ми з нею гарно ладнали. Мені було приємно допомагати старенькій поки не трапився один випадок, який докорінно змінив наші стосунки і моє відношення до цієї людини.
Бабуся Ніна трішки занедужала нещодавно і я вирішила приготувати їй бульйон. Принесла тарілку до неї додому, щоб вона поїла свіжої страви. Бабуся все з’їла, а потім видала, скривившись: “Давно тобі хотіла сказати. Навіть не розумію за що твій чоловік з тобою одружився. Ти господиня так собі і готуєш несмачно”.
Після цього я більше в гості не ходила до неї. Коли бабуся мені телефонувала й просила щось для неї зробити, я відмовляла, тепер не була у неї на побігеньках, як раніше, звісно, що їй це зовсім не сподобалося. Старенька на мене образилася, а якось зустріла мене і стала говорити, що я недобра людина, відвертаюся від старенької сусідки, якій нікому навіть шматок хліба подати.
Але мені її зовсім не шкода. З того часу я прийняла рішення – не допомагати стареньким бабусям. Не такі вже й вони добрі та милі, як здається на перший погляд.
Фото ілюстративне.
