fbpx
Життєві історії
Якось моя мама дивилася свій серіал, в кімнату зайшла незадоволена невістка, взяла у неї пульт, вимкнула телевізор і сказала, щоб мама йшла з онучкою гуляти. Я тоді подзвонила братові, сказала, що совість мати потрібно, бо мама вже на пенсії. Але він виправдовувався, що я сама поїхала далеко від дому, залишивши маму на чужу людину. А якщо мені щось не подобається, то я завжди можу забрати її до себе

Щиро кажучи, я сьогодні не знала, як почати вам писати свою непросту історію. Писала і все видаляла текст, мені все здавалося, що люди мене не зрозуміють і будуть засуджувати, мовляв – як ти можеш залишати матір в таких нехороших умовах з недоброю невісткою. Але що я можу вчинити: я живу в 600 км від рідного міста з чоловіком і сином в крихітній однокімнатній квартирі, самим тісно, ​​а мама живе з братом і його дружиною і дочкою у власному будинку з чотирма кімнатами. Але як вони живуть – це словами не передати.

Брат у мене старший і після того, як нас покинув батько, він взяв на себе роль господаря. Мама наша дуже спокійна людина: вона всього боїться, зайвий раз промовчить, ніж щось заперечити. Може тато і пішов від нас, тому що знайшов собі цікавішу і яскравішу – ось, напевно, що йому потрібно було. Мама і при розлученні промовчала: ну добре – треба так треба. Зате тато залишив нам цей самий будинок, 12 км від міста. Великий сад, альтанка, все чудово, дуже гарне місце і досить таки хороший будинок.

Я постійно з братом сперечалася, особливо коли він повернувся з армії. Він повернувся якийсь такий серйозний, постійно командував нами. І мама як завжди мовчала, не хотіла й слова лишнього йому сказати. Після школи я спеціально пішла навчатися в інститут подалі від дому, щоб жити спокійніше і бути вільною людиною. Ось і знайшла в місті, в якому я зараз живу. Навчалася, приїжджала влітку додому, брат постійно вів себе, як єдиний господар вдома, ми сперечалися з братом і їхала. Я йому весь час говорила, що не заздрю ​​його майбутній дружині – їй з ним буде не солодко жити.

І ось, коли я вже переходила на 3 курс, брат покликав мене на весілля. Мама моя посміхається, годить на кожному кроці своїй невістці, а я відразу помітила: вона ще гірше, ніж брат мій має характер. Навіть брат перед нею стелиться. Поїхала я з весілля з важкою душею, з почуттям якогось хвилювання за свою маму. Я їй постійно дзвонила по скайпу, але бачила її сумне обличчя крізь посмішку. Вона розповідала, що вдома усім командує невістка, вона тільки може розпоряджатися – що робити в будинку, що куди садити. Причому вона білоручка – сама нічого робити не хоче, тільки пальцем показує моїй мамі, що де та має робити, а брат з мамою їй і слова лишнього не скажуть. Я дзвонила і сперечалася з братом, а він мені тільки говорить: «Поїхала за сотні кілометрів від дому? Маму залишила на чужу жінку? Ну так тепер це не твоя справа!».

Я вийшла заміж, на весілля тільки маму запрошувала. Наша квартира належить моєму чоловікові, мама весь час себе ніяково відчувала: кухня маленька, там навіть поспати їй нормально не вдавалося, доводилося всім тиждень жити в одній кімнаті: чоловік спав на підлозі. Вона поспішила додому, мовляв – справи, але я ж бачила, що вона нам завдавати незручностей не хотіла. Та й невістка в той час дочку народила – її чекали як няньку для малої дитини.

Через два роки і я сина народила, зараз йому 6 років. І ось за весь цей час я бачу, гак на очах так швидко старіє моя мама. Вона намагається при мені не сумувати, хоча я часто бачу, що у неї вологі очі. А якось я почула по телефону, що невістка так недоброзичливо з нашою мамою говорила.

Дружина мого брата докоряє мамі за порядок в будинку, що вона вже старенька і погано миє посуд, а та постійно перемиває після того, докоряє, що мама погано гуляє з онучкою, годує її невчасно.

А мама зараз на пенсії і вважає, що всім вона зобов’язана тільки своєму синові: він добре заробляє, ну і невістка теж працює, правда всього пів дня.

Мама мені ніколи не скаржилася, а одного разу розповіла, що якось вона серіал дивилася. Зайшла незадоволена невістка, взяла у неї пульт і вимкнула телевізор, сказала, щоб та йшла на вулицю гуляти з внучкою. Мама не дуже добре себе почувала, але встала і пішла.

Коли я братові кажу, то він мене винує. Каже, що я сама маму залишила, поїхала за сотні кілометрів, то тепер не маю права командувати. А я не знаю, що мені робити. Маму до себе забрати не можу, у нас мало місця, а мама шкодує продати хату, каже, що вона, як пам’ять для неї про батька. Підкажіть, люди добрі, як мені правильно вчинити, щоб усім було добре?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page