Моя сваха заробітчанка, працює в Італії. Коли наші діти одружувалися, вона навіть на весілля не приїхала, добре, що хоч гроші передала. Тоді я весілля сама робила.
Молоді після одруження пішли на знімну квартиру. У мене одна кімната, тому поселитися у мене для них був не варіант. Невдовзі у сина з невісткою народилася дитина, я їм дуже допомагала. Коли я вийшла на пенсію, у мене стало більше вільного часу.
У моєї невістки бабуся жила в селі. Вона занедужала, тільки от доглядати за нею не було кому. Мій син постійно був на роботі і часто їздив у відрядження. Невістка вже вийшла з декрету і теж працювала. У неї ще була старша сестра, але вона жила в іншому місті і тільки могла подзвонити і співчувати.
Якось мені зателефонувала сваха і попросила мене, щоб я доглядала за її мамою. Мовляв, я на пенсії, а більше нема кому, бо приїхати вона зараз ніяк не може.
Мені потрібно було щодня відвідувати бабусю. Приготувати поїсти і нагодувати, коли треба прибрати. Я погодилася. Я ж не думала, що мені доведеться доглядати за бабусею цілих 5 років.
Спочатку я приходила лише години на дві, а потім йшла додому. Але сваха згодом давала мені дедалі більше завдань. І тому я почала взагалі цілий день проводити разом з її мамою і лише ввечері йшла додому. А вранці знову поверталася.
Тоді я сказала, що мені простіше переїхати в село і жити разом з бабусею, а свою квартиру я віддала синові з невісткою. Сваха присилала гроші, невеликі, правда, суми, але нам вистачало.
Син мене дуже шкодував. Він бачив, як мені тяжко. Старша дочка моєї свахи часто дзвонила мені і давала настанови: що і як я маю робити, як я маю доглядати її бабусю. Потім і невістка була часто невдоволена мною, особливо коли я щось не встигала зробити.
І так ми прожили 5 років. А потім бабусі не стало. Я повернулася в свою квартиру, а діти взяли житло в кредит (за той час, що вони жили у мене, вони накопичили на початковий внесок).
Свій будинок старенька переписала на свою доньку, мою сваху, хоча я сподівалася, що спадщина дістанеться моїй невістці і моєму синові. Сваха вважає, що саме так і мало бути, адже вона перша спадкоємиця. Обіцяла, що вже трохи заробила і тепер допоможе сплачувати нашим дітям кредит за квартиру. Побачимо, чи так буде…
А мені ніхто жодного разу ніхто дякую не сказав за те, що я доглядала так довго їхню бабусю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
