fbpx

Якось мені ввечері не спалося, і я спускалася по сходах вниз, на кухню. Раптом почула розмову сина і невістки, говорили вони про мене. Невістка переконувала сина, що це не зовсім вдала ідея, щоб я з ними в новому будинку жила, мовляв, є літня кухня, я б спокійно могла там розмістися. Син заступився за мене перед дружиною, сказав, що він не може мені таке запропонувати, адже цей будинок зведений за мої гроші. Я повернулася в свою кімнату, і мені так прикро стало, що словами не передати, адже я зрозуміла, що завжди буду зайвою

З дому в Італію я повернулася з важкою душею, просто не знаю, що мені робити. Не думала, що мої заробітки обернуться для мене таким чином.

Поїхала я ще 18 років тому, тоді мені було 50 років, а зараз відповідно 68 – вік вже не малий, пора і на відпочинок, а я поки що не можу собі цього дозволити.

Я вдова, чоловіка мого не стало, коли мені 33 роки було, жили ми в селі, іншого чоловіка я вже не шукала, а двох наших синів я виховувала сама.

Мені тоді мама з татом допомагали, у нас город був, господарка, інакше ми б просто не справилися.

Сини виросли, одружилися, і обоє хотіли жити у нас в будинку, бо їхні дружини також не були забезпечені житлом.

Тоді я і прийняла рішення їхати на заробітки, бо іншого виходу я просто не бачила.

Сини закінчили училища, але роботи не мали, перебивалися тимчасовими підробітками.

Невістки також не працювали, з дітьми сиділи, то ж діти сподівалися на мої гроші.

І я намагалася їх не розчарувати, все зароблене висилала їм в Україну, собі нічого не залишала, хіба якихось 50-100 євро на дрібні витрати.

Молодшому сину я квартиру купила, а старший залишився жити в нашому будинку.

Я не шкодую, що висилала все зароблене дітям, бо вони це по вітру не пустили, все вклали в будівництво, ремонти, меблі.

Та проблема в тому, що я сподівалася, що і я десь коло них на старість притулюся, але все більше я розумію, що місця мені ніде немає.

Зрозуміло, що до молодшого сина в квартиру я не піду, там місця замало, у них всього три кімнати, та й онуки вже зовсім дорослі.

От старший син вибудував за мої гроші величезний будинок, я сподівалася в ньому жити. Та й з старшою невісткою у мене склалися наче кращі стосунки, ніж з молодшою.

Приїхала я на свята, питаю, де мені розміститися, а син каже, що моя кімната на другому поверсі!

Мені це зовсім не сподобалося, адже мені постійно буде треба підніматися по сходах туди-сюди, адже кухня і санвузол на першому!

Невже сину так важко було подумати, що мене, літню людину, треба було б розміщати таки внизу, адже з роками я точно не молодію.

Якось мені ввечері не спалося, і я спускалася по сходах вниз, на кухню. Раптом почула розмову сина і невістки, говорили вони про мене.

Невістка переконувала сина, що це не зовсім вдала ідея, щоб я з ними в новому будинку жила, мовляв, є літня кухня, я б спокійно могла там розмістися.

Щоправда, син заступився за мене перед дружиною, сказав, що він не може мені таке запропонувати, адже цей будинок зведений за мої гроші.

Я повернулася в свою кімнату, і мені так прикро стало, що словами не передати, адже я зрозуміла, що завжди буду зайвою.

По приїзду в Рим я відразу поставила собі завдання – за 3-4 роки зібрати собі на окрему квартиру, нехай маленьку, але свою, щоб я сама собі господинею була.

Шкода тільки, що я не почала дбати про себе раніше.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page