fbpx
Життєві історії
Якось мені потрібно було відвезти свої старі і непотрібні мені речі до сестри на дачу і я попросила сина, щоб приїхав на своєму авто. Він погодився, а потім відразу мені подзвонила невістка. Світлана сказала, що в мене совісті немає, що в сина один вихідний день і я завжди щось у нього прошу. Дружина сина сказала, щоб я викликала собі таксі і поклала телефон. Але нікого не цікавить, чи я маю гроші, щоб заплатити тому таксистові

– Класика жанру якась у нас вийшла: невістка моя завжди вважала, що я лізу в їх сім’ю! – сумно розповідає 64-річна Ксенія Гнатівна. – Тим, що іноді просила сина про невелику допомогу для себе, коли мені було важко. Телевізор перевстановити, шафу пересунути, карнизи причепити. Минулої осені до сестри хотіла на дачу усі старі і непотрібні мені речі відвезти, сина попросила приїхати на машині. Так, каже, мамо, без проблем! А через пару годин дзвонить його дружина Світлана і починає мені розказувати, яка я недобра людина.

– Прямо отак все і сказала?

– Так, саме так. Совісті, мовляв, у вас немає зовсім, у Василя робота, кредит чималий, дитина однорічна. А ви його в єдиний вихідний день тягнете на дачу, до того ж ще й чужу. Він і так дитину не бачить і не відпочиває нормально, адже майже весь час працює. Викличте собі таксі і їдьте самі! Я кажу, Світлано, а ти таксі мені сплатиш? До тієї дачі далеко їхати, я стільки таксистові заплатити не можу, у мене грошей не так багато, я рахунків в банку немаю. А вона – з якого дива я взагалі вам повинна щось оплачувати? Залиште в спокої вже нашу сім’ю – і телефон кинула.

– Посперечалися, виходить.

– Посперечалися. Я синові подзвонила, кажу, знаєш, Василю, не треба мене везти, я поїду на електричці! Думала, він хоча б про людське око скаже, мамо, та ти що, яка електричка, знає ж, що у мене речей дуже багато буде і важко ж мені те все нести, я ж не впораюся. Але ні! Каже – ну, як хочеш. Поклала я телефон і думаю – немає у мене більше сина! Потрібно влаштовуватися в цьому житті самій, адже я лише на себе, виходить, можу покластися і розраховувати теж.

З невісткою Світланою відносини у Ксенії Гнатівни не склалися з самого початку. Світлана весь час, що називається, тримала якусь дистанцію від мами чоловіка. І навіть коли народився онук, не потепліла її душа до мами чоловіка.

– Кожне слово потрібно з неї тягнути! – розповідає про дружину свого сина мати. – В гості напрошуватися потрібно за два дні, це щоб до онука з подарунком прийти, розуму незбагненно! Будь-яке слово – все не те, не треба, мовляв, мені радити, я все знаю сама. Загалом, я чесно намагалася налагодити відносини з Світланою завжди – не змогла. Вирішила, що буду спілкуватися тільки з сином. Але і тут знову все не так! Дзвоню вечорами, відриваю його від сім’ї, а вже якщо прошу приїхати, допомогти, то і взагалі я  – недобра людина, виходить.

Бути “недоброю людиною” Ксенії Гнатівні набридло, і вона вирішила більше не дзвонити. Просто так милим не будеш.

А через кілька днів після цієї розмови про поїздку на дачу Ксанія Гнатівна гуляла в парку недалеко від свого будинку.

– Дивлюся, дівчина, явно видно по ній, що вона дитину чекає, сидить на лавці і плаче! – розповідає Ксенія Гнатівна. – Вона одна, я спеціально подивилася кругом – ні чоловіка, ні мами, ні подруги. Сіла і я до неї, кажу, може, я зможу чимось вам допомогти? Не плачте, все буде добре, у вас, дивлюся, скоро дитинка буде! Ну, вона ще дужче заплакала, звичайно. З’ясувалося, що йти їй нікуди, хлопець її залишив одну, з кімнати виселяють, до батьків в такому вигляді заявитися вона не може, та й далеко вони, в якомусь дуже малому і бідному селі живуть. Ну і я по якимось натхненням взяла її за руку і привела до себе додому, не знаю, душа мені так підказала, шкода дуже її стало, адже вона одна і самотня, майже, як я.

– Дійсно, несподівано в наш час.

– Про погане я не думала взагалі! Кажу, світ не без добрих людей! Квартира у мене велика, трикімнатна, син давно живе окремо, я йому не потрібна вже зовсім і давно. Заселяйся в його кімнату, живи поки! Вона – у мене грошей немає! Я кажу – так не потрібні мені гроші. Встанеш на ноги, розберемося. А поки – будь, як вдома!

З’ясувалося, що дівчину звуть Соломія, їй 26 років, і народжувати їй уже через півтора місяці. Через кілька днів після того, як устріла цю жіночку, Ксенія Гнатівна потрапила в стаціонар.

Соломія ходила до неї кожен день, носила теплу їжу, дбала про неї гарно. Синові про те, що трапилося Ксенія Гнатівна навіть не повідомляла. Свого часу Соломія народила здоровеньку дівчинку, з будинку її забирали кілька подруг і Ксенія Гнатівна на таксі.

Жінки живуть разом уже сьомий місяць, і, треба сказати, поки обидві більш ніж задоволені. Соломія виявилася дівчиною позитивною, працьовитою і доброю. Вони якось на одній хвилі: багато розмовляють, разом ходять гуляти з коляскою, ростять дитину.

Соломія з задоволенням слухає поради по догляду за дитиною, щось бере на запис, від чогось відмовляється – мовляв, фахівець каже, що тепер роблять не так. І Ксенія Гнатівна не ображається зовсім на неї. Просто ділиться досвідом, і дуже рада, якщо якісь її поради підходять.

Пару місяців назад Соломія знайшла гарний підробіток в інтернеті, всі свої доходи жінки складають в один бюджет.

Ксенія Гнатівна дуже звикла до неї, полюбила, як рідну, і до її дитині більше тягнеться, ніж до рідних.

– А син так і не дзвонить! – каже вона. – Більше ніж пів року пройшло. Чи добре все зі мною – нікого не хвилює. Ну, раз так, вирішила я заповіт оформити. На Соломію! Ну а що, вона мені як дочка, а її дитина – як внучка. Нехай краще їм дістанеться від мене щось, ніж невістці Світлані.

Ксенія Гнатівна зателефонувала синові і розповіла про своє рішення.

– Що тут почалося! – усміхається вона. – Просто буря в склянці води! Дзвонять по п’ять разів на день тепер, син навіть не знає, що тепер робити. Дружину свою, мабуть, вмовив вибачитися. Подзвонила, промовила сухо: «Вибачте, Ксеніє Гнатівно!» Я кажу, Світлано, та я з тобою і не сперечался взагалі. Просто зрозуміла, що ми чужі люди, любити мене ти не зобов’язана.

Нещодавно Ксенії Гнатівні подзвонила і сестра зі столиці – мабуть, син про це попросив.

– Що там, каже, у тебе твориться, ти яку незрозумілу жінку в будинок привела? Ти, мовляв, що, сама не розумієш, що це недобре – якась чужа жінка за пів року тобі стала ближче рідної дитини? Сама подумай – потрібна ти їй сто років! Зараз вона до тебе добра, бо квартиру твою хоче, завтра повернеться і піде, і все. Не буде ж вона горщики з під тебе носити, мовляв. Я кажу, а хто буде? Світлана? Смішно. Син? Навряд чи. Онук? З якого дива, ми чужі люди. Скоріше вже Соломія допомагатиме, ніж вони.

А, можливо, сестра права? Ксенія Гнатівна чинити нерозумно: першою зустрічній жінцівіддаючи те, що потрібно було б віддати синові?

І дійсно, життя попереду ще довге, і чи буде чужа людина в старості і немочі підтримувати чужу жінку, зовсім не факт. Зараз вона заглядає в очі, тому що це їй вигідно – ще б пак, дармове житло і безкоштовна няня для доньки. А ось що буде, коли стане на ноги? Ксенія Гнатівна задумалася. А що їй  робити, виходить?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – myseldon.

You cannot copy content of this page