fbpx
Життєві історії
Якось мені не було з ким залишити свого маленького сина і я взяв його на роботу. Намагався непоміченим зранку пройти до кабінету, але таки зустрів начальника. Я ніколи й подумати не міг, що маю такого шефа. На мене цілий день дивилися колеги, не міг дочекатися, коли ж закінчиться той робочий день

Я ніколи й подумати не міг, що моє керівництво може настільки недобре поводитися зі своїми співробітниками, але зате тепер я багато чого розумію. А варто було мені всього лише привести дитину на своє робоче місце, тому що його ні з ким було залишити. Мій начальник, коли побачив, що я прийшов на роботу зі своїм сином, не тільки накричав на мене при ньому, але й якось негарно зовсім зі мною повів себе при всьому колективі. Я б хотів щось сказати, але не міг, тому що тільки отримав цю роботу і перебуваю на низькій посаді. Якби я спробував щось йому протиставити, то мене відразу б звільнили. А це найменше, що мені зараз потрібно, коли я несу відповідальність за свою сім’ю, адже зараз нам важко живеться і потрібні гроші.

І я дійсно до цих пір не розумію навіщо потрібно було так себе вести. Невже не можна по-людськи відійти в кабінет і пояснити, що так не можна, якщо він проти такого. Так я і сам розумію, що це неправильно, але залишити п’ятирічну дитину одну в будинку без нагляду теж не вихід, я не міг так вчинити. Зрозуміло, звичайно, що все це виключно мої проблеми, і вони не повинні стосуватися роботодавця, а вже тим більше порушувати робочу атмосферу в офісі. Однак на щось подібне і натяку не було. Мій син тихий і просто сидів в кімнаті для персоналу в моєму телефоні. Він ні з ким сам не починав розмову і нікому не заважав зовсім з моїх колег на роботі.

Хіба це могло порушити робочу атмосферу? Так, колеги іноді обмінювалися з ним словами, але це було на їх законній перерві, на якій вони б все одно не працювали. Виходить, що мого роботодавця розлютив сам факт мого вчинку, але не його наслідки і конкретна якась незрозуміла «шкода» як він висловився. Його можна зрозуміти тільки з того боку, що інші також можуть почати водити дітей на роботу, щоб не платити няням або не просити своїх родичів. Проте, в нашому молодому колективі навряд чи знайдеться хоча б п’ять співробітників, у яких теж є діти.

І все-таки кричати на співробітника при всіх, а особливо при його дитині, абсолютно неправильно. Це просто неетично незалежно від політики компанії. Адже ми тут всі дорослі люди, а життя зараз і так не просте, маємо розуміти і підтримувати одне одного.

Можливо, мені варто поговорити з моїм начальником про цей випадок, щоб показати йому свою гордість. Мене хоч і можуть звільнити, але так я хоча б перед колективом буду виглядати людиною, а не тим, на кого можна просто накричати ні за що при всіх. Адже між рядовими співробітниками і керівництвом повинна бути взаємоповага. Загалом, не знаю, що точно потрібно робити, бо не можу зараз втратити свою роботу.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – ukrinform.

facebook