Марія сиділа на подвір’ї і грілася на сонечку. Це ж останні теплі дні, осінь, на диво, в цьому році видалася лагідною, он вересень вже добігає до кінця, а надворі наче влітку.
Глянула Марія на своє подвір’я, на грядки, на хату, і зрозуміла, що багато ще грошей треба вкласти, щоб все до пуття привести. А звідки їх взяти, ті гроші?
Заміж Марія вийшла у 19 років, її чоловіком став сусідський хлопець Павло. Після весілля стали вони жити у Павла вдома, невдовзі синочок народився у них.
І могло б бути у них все добре, але Павло не цінував те, що мав. Все частіше приходив додому напідпитку, а слова йому не можна було сказати.
Свекри бачили, що недобре робить їхній син, але і вони не мали впливу на Павла, лише тихо жаліли невістку.
Прожила Марія з Павлом 5 років, а потім він поїхав на заробітки і пропав, зовсім не давався чути. Ще рік пожила вона з сином у свекрів, а потім додому з дитиною повернулася, до своїх батьків.
Так і жила багато років самотньою, одна сина ростила, і не знала, хто вона – кинута жінка чи вже, може, вдова. Павло пропав, наче у воду канув, ніхто не знав, де він і що з ним.
Син виріс, одружився, і поїхав з дружиною жити в іншу область. Батьків теж давно на цьому білому світі немає, от і живе собі Марія сама, не знаючи, чого чекати від завтра.
А вона ще зовсім не стара, їй всього 55 років, просто життя її прибило до землі, що не може ніяк розправити плечі.
А якось Марія в місто поїхала у справах, і там побачила чоловіка, дуже схожого на свого Павла, але не була точно впевнена, що це він, адже 30 років минуло відтоді, як вони бачились.
Всю ніч не спала, згадувала, як у них гарно все починалося, і як він своїми руками все зіпсував. Як так можна жити і не згадувати, що у тебе є дружина і син?
Раптом рипнула хвіртка і на подвір’я Марії зайшов чоловік. В незнайомцю вона відразу впізнала Павла, тепер вона була точно впевнена, що тоді, в місті, то був він.
– Привіт, Маріє! Не чекала? А я, бач, прийшов. Ти ж не виженеш свого законного чоловіка? – став він з порогу говорити.
Від несподіванки Марія і слова не могла сказати, просто розплакалася. Вона ж життя сама прожила, а він просто, ніби й нічого не було – з’явився через 30 років!
– Іди звідки прийшов, – нарешті видавила з себе жінка.
– А я нікуди не піду. Ти моя дружина, ми з тобою досі не розлучені. Та й роботи, бачу, в тебе купа, так що чоловічі руки тобі точно потрібні. Ми з тобою, Маріє, заживемо нарешті так, що всі сусіди нам ще заздрити будуть!
Ошелешена Марія не знала, ні що сказати, ні що робити. Завтра вона набере сина, щоб порадитися з ним.
А тим часом Павло пішов в хату і сказав, щоб дружина готувала вечерю, бо господар повернувся…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.