Я, звичайно розумію, що подарунок людина може подарувати у міру своїх можливостей та смаків і подарунок, як то кажуть, собі не обирають. І доля подарованих нами речей, які ми даруємо своїм близьким людям – не наша вже справа. Якщо вони хочуть – передарують комусь, продадуть і отримають гроші, забудуть та й все. Але в ситуації, яку мені днями розповіли, все складніше. Це дійсно неприємно і, можливо, в цьому випадку і образитися можна.
– Так і сказали: ще купиш! – з сумом розповідає Катерина, – Як можна було б так сказати.
Катерині 36 років, вона заміжня, має донечку, хорошу роботу, яка подобається їй і приносить хороший дохід, квартира простора, машина хороша і родичів. Крім батьків і далекої рідні, є у Катерини ще є і молодший брат. Різниця між ними навіть і зовсім невелика: 2 роки. А ось життєві переконання і сам спосіб життя дуже не різняться, вони наче й рідні, але такі не схожі люди.
– Моєму братові Романові батьки постійно в усьому догоджали, – згадує Катерина, – батько пишався: син, спадкоємець у нього хороший, надія і опора на майбутнє. Дідусь тоді ще теж постійно все звеличував брата: продовжувач нашого прізвища, наша спільна гордість та надія.
«Гордість та надія» отримав від нашого дідуся до 18-ти річчя у подарунок стару машину, а в 22 роки за заповітом став єдиним власником дідовій квартири, на превелику радість наших родичів.
– А дівчині в житті багато не потрібно, – говорив дід і батьки Катерини, – вона заміж вийде. Ось і чоловік її і буде дбати про сім’ю і це буде правильно.
Катерина не знайшла багатого чоловіка. Хоча з заміжжям їй, можна сказати, пощастило з чоловіком все довелося в житті самим, зате і кредит вже виплатили, і відносини в них в сім’ї дуже хороші.
– Мій рідний брат теж налагодив своє життя відразу після того, як став власником житла, – згадує і зараз Катерина, – тоді він відразу і одружився. Дружина його в столиці спочатку касиром в супермаркеті працювала, але вона хотіла жити багато завжди. Їсти нічого, зате вона в модний одяг для себе купує.
Брат до грошей ставився так само, як його дружина, витрачав їх не задумуючись. Найчастіше в сім’ї Романа дійсно просто нічого їсти. Тоді допомагали бралися батьки Романа та Катерини зі своїх пенсій допомагали сім’ї свого сина, утримували ще й невістку і свого 10-ти річного онука.
– Працюють вони наче ж обоє, а толку немає ніякого в тому, – говорить Катерина, – не вміють планувати, витрачати, відкладати хоч якійсь кошти на майбутнє. Все в кредит беруть і живуть, можна сказати, в борг: відпочинок на морі, гарнітур, не так давно нову машину купили. Теж все взяте в борг.
І якби ж то просто взяли, стали гарно працювати і економили, а не витрачали кошти завжди. Ні, живе Роман з дружиною ні в чому собі не відмовляючи.
З місяця в місяць, коли настає час чергової банківського платежу, брат Катерини починає обдзвонювати рідню: дайте в борг, кредит виплатимо цього місяця, а коли зарплату отримаємо – віддамо вам гроші.
– У батьків наших таких коштів немає, – каже Катерина, – рідня вже просто відмовляє йому і гроші позичати не хоче. Ні, Роман мій, звичайно, віддає борги. Через пів року-рік після обіцяної дати. Кому це сподобається?
Ось на початку липня і Катерині подзвонили: дай в борг 5 тисяч гривень, з зарплати віддамо. На кредит треба, прострочили платіж вже, з банку нам телефонували. А Катерина відмовила.
– У племінника, сина Романа, день народження був 15 липня, – пояснює Катерина, – ми з чоловіком порадилися і вирішили якраз до 10-ти річчя подарувати йому ноутбук. Батьки живуть для себе, у нього був старенький комп’ютер, але зламався. І коли брат дзвонив, подарунок для хлопчика був уже куплений і грошей вільних у Катерини вже не було.
У призначений день родичі зібралися по-сімейному, посидіти, відзначити день народження хлопчика, привітати гарно зі святом дитину.
Гості, які були присутні дарували щось з одягу самій дитині, а не гроші, тому що знали, модна його мама явно вчергове купить обновку собі, а не синові, йому зазвичай родичі від своїх дорослих дітей віддавали. Хто кросівки, хто куртку.
– Багато він розуміє, – говорила дружина Романа, приймаючи допомогу, – виросте, порве той одяг, зіпсує. Вже, як підросте трохи, тоді, звісно, купуватимемо щось дорожче, а поки він малий, то і так все добре.
Зрозуміло, що це було справедливо, але вже була занадто помітна нерівність між нарядами мами і одягом сина, ось і намагалися родичі самі щось купити дитині, чим дати йому гроші. Отримавши від тітки подарунок у вигляді ноутбука, племінник весь вечір сяяв від щастя. Такий був задоволений і радий, його Катерина таким веселим та щасливим ще ніколи не бачила. Тільки дружина Романа дорікнула сестру свого чоловіка:
– А говорила, що грошей в тебе немає!
А через тиждень після дня народження хлопчикові довелося трохи розчаруватися.
– Я його біля школи зустріла, моя дочка там вчиться, я її забирала якраз додому, – розповідає Катерина, – мене побачив, а очі зовсім невеселі опустив додолу. Виявляється брат з дружиною мій подарунок їх синові, той самий ноутбук, просто продали!
– Нам кредит треба було виплатити, – відповіла спокійно дружина Романа, – щоб проценти великі не росли, ми й так платили давно. Ми ж гроші у тебе просили, а ти не дала, а вони були, раз такі подарунки шикарні племіннику робиш!
– Пояснюю їй, що я дитині купила подарунок заздалегідь – марно, – засмучується Катерина, – мені їх дитини шкода, а їм – ні.
– Купимо потім йому в кредит колись ще ноутбук, – виправдовувався спокійно брат, – або добра тітка ще подарує, до закінчення навчального року.
Катерина дуже добре знає, що нічого батьки хлопчика не куплять, в них зараз зовсім інші інтереси на першому місці. Хлопчика їй дійсно шкода, але і робити такі подарунки так часто Катерина теж не може, вона отримує не настільки високу зарплату.
Ну як так можна вчинити з подарунком? Це зовсім негарно.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
