fbpx

Якось йшла Марія по вулиці, бачить, іде її Сергій – щасливий такий. Настя колясочку з немовлям везе, Сергій тримає маленького синочка за руку, а той їсть морозиво. Зрозуміла вона, настільки велику помилку зробила. Її син щасливий – і це головне, чого ще хотіти? А те, що невістка не така – то лише Марія так вирішила, бо для її сина вона найкраща в світі

Коли Марія почула, що її єдиний син Сергій вирішив одружитися з розлученою жінкою, у якої є дитина, вона місця собі не знаходила, все думала, як розлучити закохану пару.

Марія була господинею на все село, до того ж, із знатного роду. Своєму єдиному сину вона хотіла лише найкращого, тому не сприймала таку невістку.

Сергій вивчився в медичному університеті, Марія по своїх старих зв’язках влаштувала його на роботу в обласну лікарню. Разом з чоловіком вони збудували великий будинок поряд з своїм, щоб син, коли одружиться, відразу мав окреме житло.

Здавалося б, он воно – щастя. Залишилося лише гарну дівчину знайти, і поблагословити молодят. Марія вже придивлялася до дівчат з села, але Сергій все казав, що це не на часі.

А потім ні з того, ні з сього приїхав додому із словами: “Мамо, я одружуюсь. Готуйся, в суботу привезу Настю”.

“А хто вона, синку?” – з цікавістю запитала Марія.

“Приїдемо і сама побачиш. Настя тобі обов’язково сподобається” – заінтригував Сергій.

Дівчина і справді Марії сподобалася, але лише до тих пір, поки вона не почула, що Настя вже розлучена і має маленького синочка.

Марія відразу змінилася в обличчі, забрала сина на кухню і попередила, що її благословення син на цей шлюб не отримає.

“Мамо, я її люблю. І її синочка полюбив як рідного. Тебе я теж люблю і ціную твою думку, але цього разу буде так, як я вирішив”, – сказав Сергій, зібралися з Настею і пішли.

На весілля сина Марія не прийшла, і в свій будинок молодят жити не впустила. Але Сергій сам винайняв квартиру, розписався з Настею і стали собі жити.

Пробачити сина Марія не могла, тому обірвала з ним будь-яке спілкування. Але через рік Сергій з’явився на порозі у матері з доброю новиною – у них з Настею донечка народилася, Марічка. Став Сергій маму до себе запрошувати, щоб та глянула на онучку.

Але Марія була невблаганна – сказала, що не хоче бачити ні сина, ні невістку, ні онуку. Тому в той вечір пішов Сергій від матері дуже зажурений. Він сподівався, що мама як почує, що дівчинку вони назвали на її честь, Марією, то зм’якшить своє серце, але Марія і не думала цього робити.

А якось йшла Марія по вулиці, бачить, іде її Сергій – щасливий такий. Настя колясочку з немовлям везе, Сергій тримає маленького синочка за руку, а той їсть морозиво.

Тьохнуло серце матері, зрозуміла вона, настільки велику помилку зробила. Її син щасливий – і це головне. Усі живі, здорові, чого ще хотіти? А те, що невістка не така – то лише Марія так вирішила, бо для її сина вона найкраща в світі.

В той день Марія не наважилася до них підійти, і навіть не окликнула сина, бо ноги стали наче ватяні і в голові гуло від думок. А на наступний ранок пішла в магазин, накупила різних іграшок і подарунків, і поїхала до сина.

Двері їй відчинив 5-річний Артемко, який з дорослою поважністю пояснив, що мама пішла гуляти з сестричкою, а тато спить. Хлопчик притулив палець до губ, показав, що треба бути тихо, щоб не розбудити батька, який прийшов з нічної зміни.

– А ти хто? – з такою ж дорослою поважністю запитав малюк.

– Я…, – знітилася Марія. – Я – твоя бабуся, – сказала, і відчула, як хвиля тепла розплилася по її тілу. Вона і справді відчувала те, що говорила, бо нарешті прийняла вибір сина.

– Мамо, ти? – здивовано запитав Сергій, який вийшов з кімнати на шум.

– Та чого ж Ви стоїте на порозі, мамо? Заходьте до хати, будемо чай пити і з внучкою знайомитися, – радісно прощебетала Настя, яка повернулася з дитиною з прогулянки.

“Ось воно – справжнє щастя”, – подумала собі Марія і розплакалася від розчулення.

– Простіть мене, діточки…

– Мамо, а наша Марічка дуже схожа до тебе, ану глянь… А минуле згадувати не потрібно. Головне на цій землі встигнути набутися разом, бо немає нічого ціннішого за сімейне тепло і підтримку.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page