fbpx

Якось до Олени прийшов син і сказав, що до бабусі більше не піде. Вона дала сестрі 200 гривень, а потім на нього так недобре подивилася, наче він їй зовсім чужий. Тоді Олена вирішила піти до свекрухи і все дізнатися від неї

Одна моя сусідка, з якою ми гарно спілкуємося вже чимало років, має двоє дітей.

Я, правду кажучи, не можу чужій людині давати якісь свої поради, адже в мене самої ще немає дітей, але я вважаю, що вона не правильно виховує дочку і сина своїх.

Я декілька разів намагалася їй це пояснити, але Ольга навіть увагу не звертала на це, для неї мої слова тут зовсім не важливі.

Декілька разів я сама сусідці говорила, що ніколи не можна ділити власних дітей між собою і по різному ставитися до них, так не правильно взагалі.

Навіть зі сторони видно, як вона носиться зі своєю рідною донькою Вікторією, а Павло залишається сам по собі. наче нерідна дитина її.

Ще й зауваження постійно робить йому, хоча подібні вчинки своєї доньки зовсім ігнорує.

Так було завжди поки діти Ольги росли, адже я живу близько біля них – все добре бачу та розумію.

Коли Павло закінчив навчання у школі, Ольга поставила свого сина перед серйозним вибором, мовляв, або він іде працювати, або йде навчатися, але допомоги від неї не буде, адже Вікторія ще мала, її потрібно ставити на ноги, батьки мають їй більше уваги приділяти.

Коли Вікторія згодом закінчила школу, умовила її мати, щоб та вступала в інститут.

Ольга переконувала свою доньку, що буде їй оплачувати навчання, лиш би вчилася, адже з гарною освітою її чекатиме хороше майбутнє.

Роки минали, але зовсім нічого не змінювалося в житті цієї родини.

Згодом Павло одружився, від мами не бачив і копійки допомоги ні на своє весілля, ні потім, коли вже жили молодою сім’єю і потребували підтримки та допомоги рідних людей.

Вікторія виходила заміж – сусідка моя, її мати, продала все, що мала, тільки б весілля вийшло краще за інших.

Я їй весь цей час говорила, що вона дуже по-різному ставиться до своїх сина та дочки, не правильно це, не по совісті, адже вони обоє їм рідні діти.

Сама Ольга за весь цей час нічого мені не говорила, але було видно, що її слова мої не подобаються і вона ображається на мене.

Згодом у Павла народився перший синочок, перший онук Ольги.

Та як не дивно для мене, вона ніяк не зреагувала на гарні новини у її сім’ї.

Провідати внука прийшла лише через місяць і то, як то кажуть, щоб люди не засуджували, так як особливого бажання робити це не мала.

А Олена, дружина Павла та невістка моєї сусідки, не звертає уваги на свекруху.

Не хоче приходити, а їй і так добре. Не потрібно догоджати, і носитися з нею, адже людина доросла і сама обирає пріоритети свої.

А коли Вікторія народила дівчинку, подруга влаштувала велике свято в таку честь.

Подарувала Ольга їм красиве дороге ліжечко, коляску не із дешевих також.

Костюмчики різні, гору підгузок, все це купувала сама весь час, тай донька завжди все просила сама в матері, адже звикла, що та постійно дбає лише про неї.

Добре, що в неї хороша невістка, яка не звертає уваги на такі нехороші вчинки свекрухи, вона переконана. якщо їй ніхто не допомагає, то й вона нікому не винна нічого.

Час минав швидко, внуки підростали.

Одного разу Михайлик, син Павла, сказав мамі, що до бабусі ходити більше не буде. не хоче.

Олена здивовано глянула на свого сина. Запитала чому?

– Тому що бабуся мою сестричку більше любить, а мене ні. зовсім не зважає на мене. Вона так і сказала при мені “моя найкраща найрідніша внучка” і дала їй сто гривень. А я стояв і дивився. Бабуся глянула дивно на мене, усміхнулася і відвернулась, наче мене й не було.

Олена відразу розповіла про цей вчинок Павлові.

Вона, звісно, розуміє, колись його мати ділила його з сестрою.

Але діти, онуки її, зараз малі, і вони не повинні таке бачити і відчувати якусь різницю між собою.

Олена також додала, що вона підтримає сина, коли він дійсно не захоче ходити до бабусі, адже дуже розуміє його.

Дивитися на несправедливість від рідної людини теж не бажає більше.

Після того Павло ні про що не говорив з матір’ю, а просто в один час перестали з нею спілкуватися.

Було таке відчуття, що бабуся й не особливо помітила відсутності у себе своїх дітей і онука.

Минуло майже пів року, рідна мати з’явилася на порозі квартири свого сина Павла.

В неї потекли, як виявилося, крани у ванній, а це чоловіча робота, син має прийти і полагодити все матері своїй.

Павло спокійно встав, і тихо сказав:

– Нехай полагодить вам все, мамо, чоловік Вікторії, ви ж туди гроші свої носите. А я буду робити все для своєї сім’ї. Ви на мене більше ніколи не сподівайтеся, мамо.

Ольга ще довго мені скаржилася, мовляв син у неї виріс невдячний, адже, як би там не було, але вона виростила його, годувала, одягала не гірше, ніж інші діти ходять.

Та й невістка недобра, вона винна у всьому, адже сина налаштовує проти матері.

А я мовчала, адже знаю, що Ольга не права. Хіба не так?

Чому вона розраховує, що син для неї все робитиме і доглядатиме на старості років, коли вона зовсім забула про його сім’ю?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page