fbpx
Життєві історії
Якось до нашого сусіда прийшли сини позичити гроші, обіцяли швидко повернути. У батька гроші були, але він дітям відмовив. Відтоді життя Василя Івановича дуже змінилося, ми щодня бачили його

З Василем Івановичем ми знайомі дуже багато років, живемо з ним по сусідству. Наші будинки поруч, тому я завжди бачу, коли дідусь виходить на свіже повітря, вітаємося з ним, трішки розмовляємо. Дідусь колись працював вчителем в школі, тому він любить з нами поговорити, щось цікаве розказати, тим паче, що він живе сам, тому, останнім часом, ми його єдині співрозмовники.

В своєму досить таки величенькому будинку Василь Іванович живе один, його дружини давно не стало. Є у нашого сусіда два сини, але вони давно одружені, і живуть в місті, мають свої сім’ї. Я помітила, що діти до батька не приїжджали давно, останнім часом його взагалі ніхто не провідував. На запитання, чому не їздять діти до нього, він щось починає розповідати.

Василь Іванович хороша людина, ми з дітьми і чоловіком любимо з ним спілкуватися, він людина цікава, усе цікаве нам розповідає завжди. Тому частенько увечері запрошуємо дідуся посидіти з нами, попити чаю, і слухаємо його розповіді, а я пригощаю його різними смаколиками, які він їсть залюбки. Така традиція нам усім подобалась, і Василь Іванович не почувається одиноким.

Сьогодні я не бачила сусіда з самого ранку, тому, коли зробила все необхідне в господарстві, пішла до нього дізнатись як у нього справи. Він лежав серед кімнати і я зателефонувала лікарю.

Василь Іванович лежав в стаціонарі. Пізніше, коли я зайшла провідати сусіда в палату, він уже розмовляв. Я знову почала розмову за синів, чому вони давно не приходили до нього, не провідували його, адже наразі за Василем Івановичем потрібен догляд. Тому потрібно їм зателефонувати.

І тут літній чоловік вперше все мені розповів. Коли не стало його дружини, його сини дуже підтримували його. А пізніше обоє взяли кредити на покупку квартири. І якось в обох разом на роботі пішли затримки з заробітною платою, то одні негаразди, то інші. Одного разу сини приїхали до свого батька в село, і попросили допомогти тимчасово при виплаті кредитів, просили позичити трохи грошей, потім все вернуть. У Василя Івановича на той час були заощаджені гроші і сини знали про це, але він відмовив дітям. Після того вони перестали їздити до нього. Дідусь лише через своїх родичів дізнався, що в його дітей у фінансовому плані все налагодилось, а з ним не помирились. І телефонувати сусід дітям не хоче, думає, що вони йому відмовлять.

Непомітно для дідуся я пошукала в телефоні номер одного із синів, і коли вийшла зі стаціонару, зателефонувала тому чоловікові. Він взяв телефон дуже швидко, вислухавши мене, відповів, що ніхто образи вже давно ні на кого не тримає і скоро вони з братом та сім’ями приїдуть до батька. Я рада за сусіда, що в нього все налагодиться в стосунках з дітьми, а йому буде наука на все життя. Дітей своїх завжди підтримувати потрібно якщо є можливість для цього, а в нього вона була.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page