Я знала, що мої батьки мають непростий характер, але не могла передбачити, що все станеться саме так. Я сама винна у тому, що мої батьки не спілкуються з моїм чоловіком.
Мене все життя опікали і оберігали, так як я була єдиною дитиною в сім’ї. За наполяганням батьків в свій час я поступила в медичний університет. Коли я була на п’ятому курсі університету, до нас в гості прийшла мамина подруга разом з своїм сином, який закінчив той же медичний університет 6 років тому.
Як я пізніше зрозуміла, це було сватання. Ігор був чудовим хлопцем – розумним, ерудованим, комунікабельним, але на той час я вже таємно від батьків зустрічалася з своїм теперішнім чоловіком. Про Сергія я нічого їм не хотіла говорити, бо припускала, що він батькам не сподобається. Все банально просто – у Сергія не було ні освіти, ні забезпечених і впливових батьків.
Коли я відмовила сину маминої подруги, батьки були дуже незадоволені, бо вбачали в Ігореві достойного кандидата для мене.
Моїм батькам Сергій не сподобався з самого початку, хоча він працює, добре заробляє (вище середнього, в кілька разів більше мене), допомагає мені по дому, не вживає оковитої, на інших жінок не заглядає.
Всупереч волі батьків я таки вийшла заміж за Сергія. Батьки обіцяли купити мені окрему квартиру, але так як наречений їй не сподобався, вони нічого мені дарувати не стали. Ми пішли жити в стареньку однокімнатну квартиру, яка залишилася Сергію від його бабусі.
Між батьками і чоловіком відносини завжди були натягнуті. До нас вони в гості не приходили, а до себе кликали тільки мене. Так ми прожили вже три роки.
Але пів року тому у нас з Сергієм виникло серйозне непорозуміння. Він сказав мені те, що дуже мене образило і я в розпачі поїхала до батьків і поскаржилася мамі. Мама природно розповіла батькові. Тоді батьки вперше прийшли до нас з чоловіком і порадили розлучитися.
Через деякий час ми з чоловіком помирилися, але відтоді ні батьки, ні чоловік не спілкуються один з одним. Принципово навіть не перетинаються. Я вже багато разів пошкодувала, що розповіла щось мамі. Ну навіщо я це зробила. Адже у них і так були прохолодні стосунки, та все ж була якась надія, що все ще налагодиться. А зараз я вже зовсім втратила надію на це.
Таке враження, що мої батьки тільки цього і чекали, щоб назавжди викреслити зятя з свого життя. Зараз я чекаю дитину і хочу до народження дитини помирити чоловіка з моїми батьками. Хочу, щоб у мого сина були повноцінні бабуся з дідусем, які могли б прийти до нас додому.
Але мої мама і тато ще раз нагадали мені, що вони бажають, щоб я розлучилася з чоловіком, навіть не зважаючи на те, що у нас скоро буде дитина. Вони попередили, що миритися не збираються і на хрестини онука вони не прийдуть.
Я розумію прекрасно, що це цілком моя вина в ситуації, що склалася, мені дуже хочеться її виправити, але я не знаю як. Підкажіть, будь ласка, як це зробити.
Фото ілюстративне – hotimsk.
