fbpx
Життєві історії
Якось до нас в гості прийшла мама чоловіка, попросила щось поїсти. Я поставила на стіл суп і хліб. Зараз ми трохи економимо. Свекруха сказала, що суп несмачний, а хліб черствий. Потім почала мені виговорювати, чому я сиджу вдома, в той час, як її син працює

Свекра не стало, причому різко. Сусіди і родичі всі перешіптувалися, що це свекруха його довела, от він і не витримав. В певній мірі це було правдою. Свекор постійно вислуховував докори дружини, яка не переставала твердити, що він їй життя зіпсував.

А як він їй життя псував? Працював на заводі, копирсався з залізяччям в гаражі, зрідка сидів з друзями на вихідних, і був пристойною, тихою людиною, книг багато перечитав. Всі гроші приносив додому, все дружині віддавав, ну хіба що яку заначку в кишені зробить, ось і весь його гріх був.

Тепер залишилося свекруха одна, пиляти нема з кого: навіть сусідки не хочуть з нею зв’язуватися, вона з мухи слона зробить і потім усіх винними зробить. Ось і подруг тому у неї теж немає, була одна, така ж активна жіночка, як і вона, так і з нею вона стосунки зіпсувала.

Молодший брат чоловіка вчасно втік зі своєї сімейки, переїхав до міста своєї дружини, залишив нам вирішувати всі проблеми з його мамою, тому що точно знав – вона довго сама не буде і зараз вона насяде на тих, хто буде поруч, а це значить на нас. В загальному, так воно і вийшло: погорювала свекруха тиждень і стала навідуватися до нас додому.

Спочатку її візити можна було ще виправдати: після втрати чоловіка їй потрібно було співчуття. Я включала чайник, ставила на стіл що є до чаю. Починалося: «А що, нормально погодувати не можеш? Що у тебе там в каструлі? А, як завжди, несмачний супчик? І цим ти дітей годуєш? І сина мого?

А чому у тебе вдома хліба свіжого нема? Ти що, черствим хлібом мого сина годуєш? Чому не пішла в магазин і не купила, я ж попередила що їду». Включає телевізор, дивиться новини, все активно коментує, я погоджуюся, аби в суперечку не вступати. Але вона сама все собі щось накрутить і висловлює мені.

Я зараз тимчасово сиджу без роботи, в зв’язку з подіями, що відбуваються в країні. Для свекрухи це як червона ганчірка для бика, вимагає йти хоч прибиральницею. Навіщо? Чоловік добре заробляє, звичайно, ми почали жити економніше, але я сподіваюся, що скоро я повернуся на роботу. Але свекрусі це дуже не подобається: її син гнеться, а я сиджу тут, несмачні супи варю.

Але у нас є в морозилці і м’ясо і риба, просто я все економно розподіляю, у нас ніхто не голодує, я не збираюся заради неї бенкет влаштовувати. Не подобається суп – не їж!

А коли діти повертаються зі школи додому, свекруха починає: внучка худа і закінчення слів ковтає, онук неакуратний, в рюкзаку все абияк валяється. Ні, щоб з ними поговорити чи погратися, так вона в них недоліки шукає, а якщо вони пробують їй щось відповісти, починає голосно їм пояснювати, що старших треба поважати, а не перечити їм.

Хоча насправді всі тільки виправдовуються перед нею. Коли приходить чоловік, то він шукає будь-яку причину, щоб з нею не спілкуватися, завалюється спати до того моменту, як його мама піде. А та відразу на мене сичить: «Ось бачиш, як ти заганяла мого сина». І біжить на останній автобус, демонстративно грюкнувши дверима.

І найгірше, що приходить вона коли їй заманеться. Ось так ось, дзвонить: «Я їду!». То вона буряк дешевше знайшла, нам купила і везе, то в секонд-хенді побачила «чарівну сукню на внучку, не втрималася і купила», то просто мимо проходила!

Якщо я не придумаю за 5 секунд якусь причину, то свекруха вже на порозі стоїть і з коридору починає своє невдоволення: «Як у вас негарно пахне в квартирі! А що це за мотлох на столі? Ти ж вдома сидиш, треба було прибрати». І почалося – цілий день нею заповнений, я вже не витримую. Не знаю, що мені робити. Якщо я не пускатиму її в наш дім, стане ще гірше. Та й не можу я так себе повести з літньою людиною.

Проте, відчуваю, що далі так тривати не може. Як мені бути в ситуації, що склалася в нашій родині?

Фото ілюстративне – apteka.

You cannot copy content of this page