Як я раділа, коли мене в 38 років нарешті заміж покликали! Я вже думала, що так і залишуся самотньою, але я зустріла Павла, який відразу оголосив про свої серйозні намір щодо мене.
Моє щастя було настільки великим, що я навіть не злякалася того, що мій обранець має двоє дітей, які житимуть з нами, і що житимемо ми в селі, і мені треба переїжджати з своєї улюбленої, комфортної квартири.
А як тоді голосила моя мама, коли дізналася, що я виходжу заміж за вдівця! Вона мене просила не робити цього, пояснювала, що діти – це велика відповідальність, і що я можу не впоратися, адже у мене немає такого досвіду.
Та не зважаючи на всі вмовляння мами, я таки вийшла заміж, і переїхала жити в село.
Будинок у Павла був великий, добре облаштований, мені він дуже сподобався. Але тоді я не уявляла, скільки роботи в ньому є, і що все це ляже на мої руки.
А ще, двоє дітей, дівчатка, віком 16 і 11 років. Я намагалася з ними знайти спільну мову, та зробити це було непросто.
Вони створювали в будинку постійний безлад, а прибирати за собою не хотіли. Ну нехай, молодша ще маленька, але старша вже могла б за собою хоча б посуд помити.
Невдовзі я зрозуміла, що чекаю дитину. Новині я зраділа, адже дуже хотіла мати власних дітей.
Чоловік, начебто, теж зрадів, він вважав, що спільна дитина зміцнить наш шлюб.
А от його дівчата не раділи, що скоро у них братик буде. Чоловікові довго довелося говорити з ними, пояснювати, що від цього їх будуть не менше любити, поки вони нарешті сприйняли цю новину як позитивну.
Я народила чудового хлопчика. Зараз роботи у менше побільшало, і я сплю по 3-4 години на добу, але такою щасливою я ще ніколи не почувалася.
Дівчатка мені допомагають і з дитиною, і з домашнім господарством. Це дві мої улюблені донечки.
Якось до мене в село приїхала моя мама. Вона подивилася на те, як я живу зараз, і сказала:
– Молодець, доню, справилася! А я не вірила, що у тебе щось вийде.
А я і справді дуже щаслива, бо тепер у мене є велика, чудова родина! А що може бути важливіше за це?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.