fbpx
Життєві історії
Якось до мене в гості прийшла подруга. Я пригостила її чаєм і витягла з холодильника продукти, щоб зробити бутерброди. Саме в цей момент додому повернулася свекруха. Вона знову почала робити мені зауваження, щоб я не брала з холодильника продукти без дозволу. Мені було дуже соромно перед подругою. Коли чоловік повернувся з роботи, я сказала йому, що більше так не можу. Він подумав і вирішив, що візьме для нас новий холодильник в кредит. На наступний день новий холодильник вже стояв на кухні. Свекруха була ошелешена, сказала, що місця на кухні для другого холодильника немає

Своє сімейне щастя я завжди уявляла собі по-іншому. Виховувалася я в сім’ї, де панували любов і взаєморозуміння. Жили ми небагато, але мирно. Коли я вийшла заміж, пішла жити до чоловіка. І почалося моє веселе життя.

Свекруха моя – дивна жінка. У неї все має бути лише так, як вона сказала. І чоловік, і свекор вже звикли жити за її порядками. А я, 23-річна дівчина, яка щойно випурхнула з-під маминого крила, взагалі не можу призвичаїтися до правил свекрухи. Вона завжди любить мені повторювати фразу: «У нас в сім’ї так не прийнято…».

А не прийнято в дорогоцінній сімейці чоловіка виявилося відкривати холодильник в будь-який час крім сніданку, обіду і вечері. Причому сімейне правило поширювалося тільки на мене. «Якщо хочеш щось взяти з холодильника, то спочатку запитай у мене або у мого сина, сама там не господарюй» – повчала мене моя жадібна свекруха. Я щиро не розуміла, чим я так не догодила, що від мене холодильник«закрили на замок»?

Для свекрухи, як невістка, я не найкращий варіант – провінціалка без роду і племені, без приданого ще й на роботі перед самим весіллям скоротили, тобто грошей зовсім в сім’ю не приношу. Але ж хіба я винна, що так сталося. Я впевнена, що скоро знайду роботу і що це лише тимчасові труднощі.

Я родом з села і мої батьки, знаючи нашу ситуацію, раз в два тижні привозять нам домашні продукти зі свого господарства: м’ясо, молоко, овочі, мед, домашні варення і соління – все, що самі мають, і нам везуть. Я з впевненістю можу сказати, що холодильник заповнений тими продуктами, які привезли нам мої батьки. То чому ж я не можу брати їх тоді, коли мені заманеться.

До того ж, мій чоловік працює, платить за квартиру і віддає матері частину зарплати на покупку продуктів, але і це не аргумент, ковбаса нині надто дорога – любить казати свекруха…

Якось до мене в гості прийшла подруга. Свекрухи якраз не було вдома, я пригостила подругу чаєм і витягла з холодильника продукти, щоб зробити бутерброди. Саме в цей момент додому повернулася свекруха. Не дивлячись на те, що в домі чужа людина, свекруха знову почала робити мені зауваження, щоб я не брала продукти без дозволу.

Мені було дуже соромно перед подругою. Коли чоловік повернувся з роботи, я сказала йому, що більше так не можу. Він подумав і вирішив, що візьме для нас новий холодильник в кредит. На наступний день новий холодильник вже стояв на кухні. Свекруха була ошелешена, сказала, що місця на кухні для другого холодильника немає.

Ми були змушені перенести холодильник в нашу маленьку кімнату. Але і це викликало невдоволення у мами чоловіка. Тепер їй не підходить те, що продукти, які привозять мої батьки, їй не дістаються.

Чоловік цілими днями на роботі, а я сиджу вдома і маю вислуховувати свекруху, що не так і де не так. А не так, за її словами, у нас всюди. Тепер ми з чоловіком думаємо, що нам робити далі. До моїх батьків в село їхати – далеко, на власне житло ми ще не скоро назбираємо, та й навіть знімати квартиру ми собі поки не можемо дозволити. А як далі жити з мамою чоловіка в одній квартирі, я не уявляю.

Фото ілюстративне – chikabonita.

facebook