Все життя Марія прожила одна, колись у неї був наречений, але так сталося, що разом їм бути не судилося. А потім з іншими чоловіками не складалося. Так і жила одна.
У Марії була молодша сестра Віра. Сестри жили між собою дружно, допомагали одна одній. Віра вважала, що якщо у Марії немає сім’ї і дітей, то вона повинна дбати про сім’ю сестри, а особливо про свою племінницю.
Іванка любила свою тітку, часто заходила до неї в гості. А Марія відповідала дівчинці взаємністю: купувала все, що та хотіла, жодного разу ні в чому не відмовила.
Коли Віра жалілася сестрі, що немає грошей, Марія тут же без зайвих розмов давала стільки, скільки треба. І ніколи не просила повертати, бо знала, що сестрі важко.
У Марії була своя двокімнатна квартира, яку вона колись отримала від заводу, де працювала. З часом завод закрився, а житло залишилося.
Тоді жінка, втративши роботу, шукала різні підробітки, в основному на ринку торгувала. Перестала ходити на базар два роки тому, бо здоров’я стало підводити.
Якось до Марії в гості прийшла рідна сестра. Віра прямо сказала, що хоче, аби сестра свою квартиру переписала на її дочку. Адже просто так Іванка до тітки ходити не буде, у неї і без того багато турбот.
Марія погодилася, і переписала своє житло на племінницю, в надії, що в старості її хтось та й догляне. Але доля вносить свої корективи. Іванка виїхала за кордон, а тітці пояснила, що їй своє життя треба влаштовувати, а не горшки за нею виносити.
Нічого не вдієш, Марія лише розвела руками, племінниця права, їй про себе треба думати.
Але кілька місяців тому Марія випадково зустріла на вулиці свого нареченого. У нього життя не склалося, він давно розлучений, живе сам.
Спілкувалися вони між собою, а потім вирішили з’їхатися. Все ж разом точно веселіше старість зустрічати.
Але про це дізналася сестра Марії. Віра тут же прибігла, і стала картати сестру, що вона на пенсії вирішила влаштовувати особисте життя. І навіть Іванка з закордону телефонувала, казала, що вона проти, щоб в її квартирі жив хтось посторонній.
Марія вперше в житті вирішила нікого не слухати: ні свою сестру, ні її дочку. У них своє життя, а у неї своє, нехай і пізнє. Тому вона змінила замок і перестала впускати родичок і в свій дім, і в своє життя.
Їй теж хочеться скуштувати простого людського щастя.
Спеціальне для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.