fbpx
Життєві історії
Якось чоловік приїхав з роботи і покликав мене на серйозну розмову. Це було рік тому, доньці якраз напередодні виповнилося 5 років. Я поклала дитину спати, а сама прийшла на кухню, поговорити. Чоловік довго ходив з кутка в куток, не знав як почати розмову, і раптом сказав: «У мене є інша! Причому давно – пів року назад ми познайомилися, я й досі з нею. Я люблю її і хочу з нею жити. Вибач, це життя, багато сімей розлучаються, я не хочу більше сам сумним ходити, вам говорити неправду, краще нам розлучитися!». Наче сон це був для мене. Олег зібрав свої речі, а потім залишився ще на 10 хвилин, щоб сказати, що свою частину за кредит він платити буде, аліменти теж, але жити у нас не буде. А ще Олег попросив нічого не говорити доньці, сказав, щоб я щось придумала

Моя історія не дуже весела, мені шкода, але так вже життя моє склалося на сьогоднішній день. Якщо у вас є хвилин десять вільних, прочитайте будь ласка, може порадите мені щось суттєве – як жити далі, як змінити щось у своєму житті, щоб хоч трохи побачити того жіночого щастя? Або нехай все так залишиться, як є?

Я вийшла заміж в 27 років, це таки трохи пізно для дівчини. Просто свою юність я розтратила на несерйозного хлопця. Ми довго зустрічалися, справа йшла до весілля, а в один день він просто сказав мені, що не хоче ще одружуватися, він ще молодий, у нього все попереду, хоче поїхати за кордон, там перспектив більше, а якщо в нього будуть дружина та діти, то нічого хорошого його в житті цьому не чекатиме. Одним словом, ось так просто він від мене відмовився.

Заміж вийшла я за повну протилежність свого колишнього: дуже правильного чоловіка, він на 5 років старший за мене, раніше одружений не був, просто жив колись у цивільному шлюбі, але нічим серйозним це не закінчилося. Моя мама просто скакала від щастя – ну нарешті, донечко, ти залишила того невдаху і знайшла собі джентльмена, та ще й бізнесмена. З таким чоловіком ти будеш щасливою.

Після весілля ми відразу оформили кредит на двокімнатну квартиру, і майже відразу, тобто десь за півтора року, віддали половину боргу – чоловікові в бізнесі дуже щастило.

Я народила дочку, через два роки після весілля. Щастю нашому просто не було меж! Мені все ж 29 років вже було, і це наша перша дитина.

З народженням дочки чоловік ще більше став присвячувати часу своєму бізнесу: їздив у різні відрядження, укладав з кимось угоди, приїжджав щасливий, давав мені карту і казав йти і витрачати гроші по магазинах з донькою стільки, скільки захочемо на якісь свої жіночі речі.

Чотири роки тривало таке щастя. А потім щось чоловік засумував: начебто їздить кудись, укладає свої угоди, але грошей на карті не було стільки, як колись, я стала економити. Ну да, достаток, не більше.

Ну нічого такого поганого в тому я зовсім не бачила, і так будинок повна чаша, та й за кредит не треба платити величезні гроші. Дочка вже в садок пішла, я не могла сидіти на місці, повернулася на свою улюблену роботу.

Але все ж я хвилювалася за свого чоловіка – якийсь Олег сумний ходить останнім часом, напевно, бізнес зовсім не йде, тому і ходить сам не свій. Але якось він приїхав з роботи, і покликав мене на серйозну розмову. Це було рік тому, доньці якраз напередодні виповнилося п’ять років. Я поклала дитину спати, а сама прийшла на кухню, поговорити. Чоловік довго ходив з кутка в куток, не знав як почати розмову, і раптом сказав: «У мене є інша! Причому давно – пів року назад ми познайомилися, я й досі з нею. Я люблю іншу жінку і хочу з нею жити. Вибач, це життя, багато сімей розлучаються, я не хочу більше сам сумним ходити, вам говорити неправду, краще нам розлучитися!». Наче сон це був для мене якийсь недобрий.

Звичайно ж, я плакала, просила не залишати нас з донькою, хоча б не розлучатися, але чоловік сказав, що вже все вирішив і подає на розлучення. Поки дочка спала, а я плакала, він зібрав свої речі, а потім залишився ще на 10 хвилин, щоб сказати, що свою частину за кредит він платити буде, аліменти теж, але жити у нас не буде. Домовилися ще про те, що дочка нічого не повинна знати, будемо робити вигляд, що тато постійно у відрядженнях, але обов’язково буде приїжджати якнайчастіше. Він поїхав. Ця була сама непроста ніч в моєму житті.

Ось минув рік, ми давно в розлученні, я вже трошки заспокоїлася, звикла з тим, що живу сама, що самотня. Олег таки періодично приїжджає, привозить купа подарунків і солодощів, але цей час я відчуваю до чоловіка щире кохання і дуже хочу, щоб він скоріше поїхав до нас, хочу його побачити. Але дочка намагається його утримати вдома якомога довше, вона теж дуже любить батька і сумує без нього. Говоримо неправду їй, що у тата знову термінове відрядження, що йому треба вже швидко їхати. Але так не може весь час тривати! Донечка росте, скоро почне все розуміти, наша неправда розкриється. Та й я вже не залізна, мене засмучують приїзди чоловіка, я хочу створити сім’ю, але, що мені сказати доньці, як пояснити усе. Що мені тепер зробити, я втомилася від всього цього? Який тут може бути вихід.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – zmina.

You cannot copy content of this page