fbpx

Якось чоловік прийшов з роботи щасливий, як дитина. Дістав якусь коробку, а звідти – нові кросівки. То мама йому подарувала. Я сиділа в декреті, грошей у нас не було, тому пораділа і я за Петра. А через тиждень мене набрала свекруха і запитала, коли я їй гроші віддам

З Петром ми вже 3 роки в шлюбі, нашому синочку скоро буде 2 рочки. Зараз я в декреті сиджу, працює лише чоловік, тому, зрозуміло, що грошей нам на все не завжди вистачає. Іноді, щоб щось купити, чекаємо зарплату чоловіка.

А якось Петро повернувся додому, задоволений такий, дістає якусь коробку, а звідти – кросівки нові. Задоволений приміряє їх, мовляв, мама подарувала. Я пораділа обновці разом з чоловіком і ми сіли вечеряти.

А через тиждень мені дзвонить мама чоловіка:

– Віро! Коли ти мені гроші за кросівки віддасиш? 1500 гривень – для мене великі гроші. Я, звичайно, не прошу, щоб ви прямо зараз мені їх віддали, але у мене пенсія невелика і місяць мені потрібно якось ще жити.

Я здивувалася і сказала свекрусі, що це був подарунок від неї і ми навіть не збиралися купувати кросівки, у нас самих зараз з грошима не дуже добре.

– Можливо, ви й не збиралися, а я, як мама, не можу дивитися, що моя дитина вже третій рік ходить в одному взутті, а скоро осінь, холодно буде, не хочу, щоб Петро мерз. Я купила, бо рідна мама має дбати про свого сина.

Ввечері чоловік сам здивувався, коли я сказала, що гроші мамі потрібно повернути, адже розраховував, що вона подарувала кросівки, раз за гроші нічого не говорила. Гроші ми свекрусі повернули.

А коли нашому синові виповнився рік, свекруха на день народження подарувала йому стільчик для годування. Гарний, якісний і дорогий, відповідно, сказала, що для дитини нічого шкодувати не потрібно. А наступного дня попросила віддати гроші. Я сказала свекрусі, що гроші за подарунок, зазвичай, не просять назад, не потрібно було тоді купувати, раз грошей немає, мені подруга обіцяла, що віддасть стільчик після свого синочка.

Свекруха сказала, що про те, що мені має дати щось подруга вона не знала, але гроші просила повернути, бо їй потрібно оплатити комунальні і ні копійки у неї немає.

Ми мамі чоловіка гроші, звісно, віддали, але я попросила Петра, щоб він у своєї мами більше нічого не брав.

А минулих вихідних до нас приїхали в гості мої батьки. Мама з татом сиділи на кухні, я готувала усім обід. До нас якраз забігла свекруха. Вона поклала мені на стіл великий пакет з м’ясом, сказала, що на базарі купила за дуже гарною ціною, сказала, що дешевше ми не знайдемо.

Я у свекрухи нічого брати не стала, сказала, що я м’ясо сама можу вибрати і я візьму саме те, що потрібно мені, а не те, що вважає потрібним вона.

Мама чоловіка забрала те м’ясо, образилася на мене, що я не ціную її допомогу.

Вчора вже моя мама дзвонила, сказала, що їй телефонувала сваха, вона була засмученою, казала, що все для дітей робить, але ж не може все до копійки віддати, а я так повелася з нею.

А я вважаю, що я права і треба розставити все на місця відразу, я не хочу, щоб за мої гроші купували мені те, що мені не потрібно. Я зараз сиджу в декреті, гроші не заробляю і мені шкода чоловіка, щоб викидати зайву копійку на вітер, аби не образити його маму.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page