Якось чоловік Ольги потрапив у лікарню. У нього була маленька фірма і дружина була змушена сама мати справу з документами. Серед купи паперу вона знайшла документи на автомобіль, куплений її чоловіком. Ольга не йняла віри побаченому, на фірмі про авто не знали і вдома його не було. Ольга відразу зателефонувала подрузі.
Чоловік потрапив до лікарні. Він підприємець, веде свій невеликий бізнес. Працівників – чоловік 20. За матеріалами
Дружина Ольга змушена була вирішувати робочі моменти у справах чоловіка, в тому числі проводити платежі по банку (зазвичай чоловік сам займався перерахуваннями).
Що її здивувало – в списку документів було доручення на перерахування коштів за автомобіль. З дня оплати пройшло вже пару місяців. А про саму машину дружина ні слова від чоловіка не чула. І сам автомобіль не бачила.
Сказати, що не отримали – так начебто вже давненько оплачено. Якщо купили, то де вона? До чоловіка підступатися з питаннями боїться: і так щось у нього з серцем негаразд, як би ще не погіршити ситуацію.
Якщо купували для фірми, то документи ж повинні бути, а бухгалтер фірми нічого не знає. Почала підозрювати найгірше: програв. Знову ж таки не гравець чоловік у неї.
Віддав? Кому? Коханці? Дітям позашлюбним, про яких дружина не знає? Питання без відповідей. Суцільний розлад. Глухий кут.
Телефонує мені, питає поради. А що тут порадиш? Кажу – чекай чоловіка з лікарні, а там спитаєш як-небудь в потрібний момент. А якщо в сім’ї все гаразд, і бізнес якось себе окупає, то може і не варто лізти з питаннями.
Запитую у неї: Воно тобі треба? А раптом і справді щось неприємне випливе.
Але, якщо чесно, я навіть сама не знаю, що б я робила, якби була на її місці.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
