fbpx
Життєві історії
Якось чоловік мені каже: “Давай Юрченків у вихідні на дачу запросимо, сто років їх не бачили вже!” Я подумала, і дійсно, останній раз, здається, в травні зустрічалися. А тут вже і літо пройшло! Ех, раніше, поки діти маленькі були, ми кожні вихідні зустрічалися: то в зоопарк, то в музей, то за місто їздили, то на дачі у нас шашлики смажили. Весело було у ті дні. Дзвоню Наталі, а вона щось мнеться, а потім шепоче мені, що вони з Ігорем розлучилися, бо він виявився нехорошою дуже людиною. Як тільки мій чоловік дізнався про це, то відразу сказав, що Наталі більше бачити у нас не хоче. А сам зателефонував її чоловікові і той розповів справжню причину їхнього розлучення

– Якось чоловік мені каже: “Давай Юрченків у вихідні на дачу запросимо, сто років їх не бачили вже!” – розповідає 45-річна Аліна. – Я подумала, і дійсно, останній раз, здається, в травні зустрічалися. А тут вже і літо пройшло! Ех, раніше, поки діти маленькі були, ми кожні вихідні зустрічалися – то в зоопарк, то в музей, то за місто кудись їздили, то на дачі у нас шашлики смажили. Весело було у ті дні.

– У вас же з ними діти одного віку, здається?

– Так, звичайно! Старші взагалі в один день народилися, ми з Наталею там і познайомилися, коли в одній палаті чекали появу малюків. У молодших наших дітей пів року різниця всього. Ну ось, дзвоню я Наталі, кажу, давайте в суботу до нас на дачу приїжджайте, хочете з дітьми, хочете – самі. Погуляємо, посидимо, шашлики посмажимо, згадаємо старі добрі часи. Вона якось зам’ялася спочатку, потім стала щось там шепотіти: “Так, давно не бачилися, треба б зустрітися, вибратися ось тільки складно”. Я кажу, так, давай говори, що там у вас сталося. Що там таке? Ну, вона мені і вилила все на чисту воду: “Ми з Ігорем, – каже, – розлучилися! Днями вже і документи на руки отримали про розлучення.

Дружбі Аліни і Наталі вже дев’ятнадцять років – рівно стільки, скільки і їх старшим синам. Обидві жінки після народження дітей довго не працювали, займалися будинком і дітьми, потім і по другій дитині народили. Чоловіки у обох забезпечували сім’ї, і робили це непогано: дохід і у одних, і в інших був цілком хороший, не багато сімей так живуть. Поки діти були маленькими, мами були просто не розлий вода: і за покупками разом, і в садочок, і на гуртки дітей водили, і в цирки-музеї. І навіть день народження у хлопчиків завжди був один на двох.

Згодом Аліна з Наталею подружилися настільки, що потоваришували не тільки їх діти, а й чоловіки, навіть частково батьки. То одна, то інша бабуся, траплялося, забирала зі школи або з басейну і своїх, і дружніх онуків, вела всю компанію до себе додому, пригощала млинцями, і ні діти, ні дорослі нічого незвичайного в цій ситуації не бачили зовсім.

Звичайно, зараз сім’ї спілкуються не так часто, як раніше: старшим дітям по дев’ятнадцять, вони закінчили школу, навчаються в різних місцях, та й молодші вже старшокласники, у всіх свої компанії. Аліна з Наталею теж тепер не домогосподарки, вільного часу на спілкування в обох стало в рази менше. І все ж вони один одного не забувають: іноді влаштовують спільні зустрічі сім’ями «як в старі добрі часи», їдуть на двох машинах куди-небудь за місто, наприклад. Найчастіше, звичайно, до Аліни на дачу – там є все, що потрібно для відпочинку сім’ями.

Останній раз зустрічалися в травні, їздили на ту саму дачу, і відпочили просто чудово. Наталя і Ігор вели себе як зазвичай, про те, що у них якісь негаразди в сім’ї, зовсім мови ніякої не йшлося. Аліна впевнена, що старі друзі так просто обдурити її б не змогли. Вона б обов’язково помітила, якби щось не в порядку було між ними вже тоді, вона б побачила, що у друзів проблеми в сім’ї, адже знає їх багато років. А тут раптом – сюрприз такий, і вже розлучилися, треба ж! Навіть документи на руки отримали про розлучення.

– Я чоловікові кажу – уявляєш, Юрченки наші то розлучилися! – розповідає Аліна. – Він мені не повірив, не може цього бути, каже! Ігор б мені сказав, якби у них було щось не так. Став Ігорю дзвонити! Ну, той йому і розповів усі таємниці, зі своєї точки зору.

Розлучення, виявляється, затіяла Наталя, абсолютно на рівному місці, за словами Ігоря, у якого зараз, треба сказати, взагалі важкий період у житті почався, одні проблеми скрізь чатують на нього. І на роботі не гладко, і зі здоров’ям непросто. Можливо, дають про себе знати ті перевантаження, які були в молодості, коли чоловік працював від світанку до заходу сонця, і пообідати забував, додому приїздив в ночі, весь час на стресі. А може, перевантаження ні при чому, це просто вік прийшов. Так, років Ігорю не так вже багато, п’ятдесяти ще немає. Але в останній рік він тільки й робить, що лікується. Сил ні на що немає, йому б посидіти та полежати. Приходить додому після сидячого робочого дня і лягає на диван. Вага зростає, тиск, цукор, непрості проблеми почалися.

І працювати, як в молоді роки, Ігор вже не може – пішов на посаду спокійніше, але й заробляє він набагато менше. Вірніше навіть не сам пішов, а його попросили піти. Після чергового довгого лікарняного запропонували – або він погоджується, що його переведуть на філію молодшим помічником старшого менеджера, або ми прощаємося, ось і все.

І добре ще, що вистачило розуму змиритися. Сидить тепер, спокійно малює таблички в екселі з десяти до семи, практично ні за що не відповідає, а й зарплату отримує менше, ніж дружина.

А от саму Наталю ж це явно не влаштовує. Вона звикла жити добре, на широку ногу, тепер же доводиться вічно економити на всьому. До того ж в будинку чоловік не робить нічого. Він не знав, де лежать в квартирі його шкарпетки, коли отримував велику зарплату, так і тепер не знає, коли отримує зарплату набагато меншу. Як і раніше вимагає, щоб йому все робили вдома, ображається вечорами, що вечеря не готова, хоча дружина теж приходить ввечері з роботи – правда, закінчує на годину раніше.

– Сил вже немає на все це дивитися! – скаржиться Наталя Аліні. – Вічні претензії, якійсь непорозуміння. Все не так, все не те! Я йому кажу – знаєш що, я своє біля плити вже відстояла, поки дітей виростила. Кожен день сніданок, обід і вечерю, все за розкладом, все свіже, ніхто у нас вчорашнє не їв. Скільки можна? Тепер в родині всі дорослі, більше я нікому нічим не зобов’язана! Хочеш вечеряти – встань і приготуй сам, ще й дітей нагодуй. А я буду просто на дивані лежати. Я після шести не їм вже.

В глибині душі Аліна подругу розуміє. Ігор дійсно змінився, і не в кращу сторону. Вічне невдоволення, песимізм, лінь та байдужість до всього. Наталя – молода квітуча жінка в свої сорок п’ять, стежить за собою, займається фітнесом, ще й зараз добре заробляє. А Ігор зараз – повна її протилежність.

– Вона зрадниця, ось і все! – заявив про Наталю сам чоловік Аліни. – Коли у її чоловіка були гроші, здоров’я і сили, сиділа при ньому і все їй подобалося, ні на що не нарікала. Всім був хороший, все її влаштовувало, і характер, і вимоги його. І шкарпетки мовчки по квартирі за ним збирала, і ложку йому подавала, і вечерю свіжу готувала. Він квартиру купив, дітей виростив, працював багато років на знос, все ніс у родину! На моря їх возив! Якби не його зарплата, де б вони зараз всі були? А тепер, коли у нього здоров’я немає, і грошей теж, вона його кидає, як щур! Красивого життя захотіла? Ну ну! Невже вона розуміє, що доля її чекає щаслива після цього.

Чоловік Аліни сказав, що Наталю у своєму домі бачити більше не хоче і спілкуватися з нею перестав. А Аліна не знає, що їй тепер робити, чи самій спілкуватися з подругою, адже вони вже так багато пройшли разом.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook