Так склалося, що моїх тата й маму ще багато років тому розлучила бабуся, мамина мати.
Я вважаю, що винна тільки вона у тому, що склалося. Жінка вона безкомпромісна і мала дуже важкий характер, з нею було досить непросто. Мій батько не сподобався їй відразу, ще до весілля – їй чомусь постійно здавалося, що дочка її варта куди кращої партії, хоча мама моя була звичайною собі дівчиною.
Проте батьки мої все таки зіграли весілля, не дивлячись ні на що, стали орендувати кімнату, у них потім народилася я. Бабуся все одно постійно не втомлювалася повторювати моїй мамі, що батько мій поганий. Мама тільки рукою махала, не сприймала всерйоз слова моєї бабусі, але відчувалося, що це таки впливає на їх сім’ю.
А одного разу бабуся прийшла до них в гості без попередження, двері були відкриті і вона зайшла так, що й ніхто не звернув уваги. А вона почула, як батьки голосно щось там з’ясовували за дверима своєї кімнати, якесь непорозуміння тоді виникло у них.
Ну молода сім’я, чого не буває, інколи й невеличкі суперечки трапляються, всі проходять такі періоди? Хоча, чесно кажучи, тато мій завжди був спокійним чоловіком.
Інша б не стала втручатися, чоловік з дружиною щось вирішують там, пішла б тихенько, але не наша бабуся. Вона швиденько зайшла в кімнату, роздула з мухи слона, стала й собі сперечатися, хоча навіть повністю ту картину не знала, навіть не знала, що тоді вирішували батьки між собою. Аж сусіди чули все.
А потім сказала, щоб мама збирала свої речі і забрала її зі мною до себе, мені тоді лише рік був, коли мама покинула дім. Тато пробував щось пояснити їм обом, але його вже ніхто не слухав, бо вона вже й так накрутила маму, що вона повірила лише в свою правоту.
Було це в невеликому місті, і матері мого батька про все стало відомо вже через кілька годин – жінка після цього була ще довго в стаціонарі, говорила усім, що такої недоброї слави на все місто і уявити не могла, адже всі родичі дружини її сина пліткували про них ще довго і нічого доброго в тих словах не було.
А батьки мої після того розлучилися, хоча ще до розлучення обоє щиро шкодували, що так все якось не по-людськи вийшло, бо кохали одне одного щиро. Але ось заважала обом гордість та образа, не давало щось переступити цей випадок і жити далі.
І тато мій, і мама потім мали свої шлюби, але вони були зовсім невдалими, нещасливвими, можна сказати. Бабуся, винуватиця суперечки, теж хвилювалася щиро, дивлячись, як життя у дочки не складається. Мовляв, знала б, що буде так, не втручалася – але я як краще хотіла.
Я теж зараз мама, маю двох синів, але ніколи в їх сім’ї не лізу. Поважаю своїх невісток і ніколи не втручаюся у їх непорозуміння. Діти посперечалися там собі, потім помирилися і живуть собі щасливо далі. У моїх синів хороші сім’ї, вони щасливі, хоча і у них бувають супуречки. Але, щоб там у них не було вдома, а мене вони усі люблять, мене вони завжди раді бачити.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – dream-stall.
