– Якби не робота в Італії, то мені досі довелося б жити без зручностей, ремонту, не жити, а вижuвати, – каже Олександра. 30 своїх найкращих років я провела на заробітках. Було по-різному. І ось нарешті я вдома.
Багато хто вважає, що робота за кордоном – це престижно, просто і цікаво. Однак ті, хто зіткнувся з даним видом заробітку, так уже не вважають. Вони називають цю роботу «каторжною», а себе «рабами». Джерело: izvestia.nikolaev.ua
Олександра з Миколаєва майже 30 років свого життя присвятила роботі за кордоном. Вона погодилася відповісти на запитання і пролити світло на деякі нюанси, які знають тільки ті, хто їздив заробляти за кордон.
Отже, що ж спонукало вас поїхати на заробітки за межі нашої Батьківщини?
– Справа в тому, що в 90-і роки було дуже важке становище в країні, і кожен виживав, як міг. Ось я і вирішила поїхати на заробітки до Польщі. А через кілька років вирішила спробувати працювати в Італії. Тут як раз пішла мода на домробітниць і доглядальниць з колишнього СРСР.
– Скільки років ви вже працюєте за кордоном? Скільки з них в Італії?
– Десь близько 27 років вже накопичилося. З них майже 15 років свого життя присвятила Італії.
У підсумку, громадянкою якої країни ви зараз є?
– Не дивлячись на всі повороти долі, маю тільки українське громадянство.
Чому саме Італія, а не Греція чи Німеччина?
– Моєю мрією завжди була саме ця країна. Хотілося побачити місто на воді, великий Колізей, грізний Везувій, Папу Римського. Але в підсумку, я цього так і не побачила.
Чи бувають проблеми з виїздом за кордон на роботу? Які?
– Знаєте, було б бажання. Якщо хочеш, то і їдеш будь-яким способом. Будь-яка перешкода на шляху може стати каменем спотикання, але завжди її можна його обійти.
Ким вам доводилося працювати?
– Ким я тільки не була! В основному працювала або прибиральницею, або домробітницею в заможних сім’ях. Останні п’ять років пощастило з роботою. Працювала доглядальницею 90-річної італійки, діти якої працювали в Швейцарії. Тому я сама жила з сеньйорою, що значно спрощувало всю ситуацію. Дуже важко жити разом з господарями, які постійно дають вказівки, і не завжди у ввічливій формі. Все за чітким розкладом, навіть поїсти нормально не вдавалося, не те, що перепочити.
Що входило до ваших обов’язків?
– Простіше сказати, що не входило. Якщо працюєш в сім’ї, то в обов’язки входить все. Це і прибирання, і готування, і покупки, і прання, і все інше. Відчуваєш себе якоюсь «Попелюшкою», якій дають завдання на весь день. У італійців існує думка, що українські жінки дуже охайні, виконавчі та витривалі. Можливо, саме це і спонукає їх завантажувати нас роботою. А в результаті ми зриваємо спини, надривається живіт, а нервова система, взагалі залишає бажати кращого.
Чи надаються вихідні дні? Як ви їх проводите?
– Згідно із законом, нам повинні надавати 3 години на день для відпочинку і один день (8 годин) повний вихідний. Але це тільки на словах. Звичайно три години перетворюються в годину-дві, поки триває так звана «фієста» – обідній сон. А про цілий день – краще не заїкатися зовсім. Діти італійських людей похилого віку не витримують і 2-х годин зі своїми батьками. Зазвичай ми самі їх псуємо. Ми намагаємося догодити своїм стареньким, щоб вони були задоволені і прожили якомога довше. Італійцям колись бігати на кухню за абрикосовим соком, тому, що літня мама або тато не хоче яблучний. В результаті старенькі починають вередувати і кричати, а їхні діти не хочуть возитися з примхливими старими і швидко скидають їх на нас знову. Ось і весь вихідний.
Як італійці відносяться до наших співвітчизників?
– Українців зазвичай з великою радістю беруть на роботу. Ми себе дуже добре зарекомендували. А ось румунам і полякам важко знайти роботу в італійських сім’ях. Вони багато вимагають від роботодавця. Вони ведуть себе нарівні з італійцями, у них більше амбіцій. Румуни хочуть високих зарплат і повного виконання положень контракту: про відпочинок, зарплати, відпускних тощо А ми не вимагаємо нічого, аби була здорова сеньйора і задоволені її діти, які платять зарплату.
Чи складно знайти роботу в Італії? Як це зазвичай відбувається? – Знайти дуже складно постійну роботу. В основному можна тільки купити роботу у молдаван. Їх в 90% беруть на роботу, але якщо їх не влаштовує зарплата або умови, то за 300 євро українка цю роботу може у них викупити. Вони кажуть господарям, що їм терміново потрібно повертатися на Батьківщину, але ось українська жінка, яка дуже виконавча і порядна її замінить.
Скільки платять?
– На півдні Італії від 300 євро, на півночі – можна купити за 300 євро роботу з зарплатою до 1000 євро.
Чи існує якась класифікація престижності робіт для українців?
– Такої класифікації немає. Є тільки комфортні умови роботи або каторжні. Ти можеш жити на горищі або навіть в комірчині – це називається «Не комфортні умови роботи». Якщо діти живуть окремо, то це «комфортні умови роботи» – ти можеш претендувати на свій кут зі своїм ліжком.
Яка реакція італійських чоловіків на українських жінок? Чи є у вас знайомі, які вийшли вдало заміж за італійця?
– Можна сказати, що в останні роки італійські чоловіки «стали більше користуватися нашими жінками», якщо ви розумієте, про що я. Вони без проблем відведуть в непоганий ресторан і нагодують. Але потім, запропонують «відпpацювати». Але навіть при таких розкладах, у мене є пару знайомих, які в минулі роки вийшли заміж, так вони щасливі. Але, вони продовжують працювати. Звичайно вже не в якості прислуги, але все рано не на престижних роботах.
Чи можливо оформлення якихось пільг, або пенсій для українців, що працюють в Італії? Що вони дають?
– Це можливо, але якщо підійшов пенсійний вік і є стаж 10 років. Можна оформити пенсію в межах 200 євро.
Чи спілкуєтеся ви з нашими співвітчизниками в Італії? Як ви один одного знаходите?
– Звичайно, як же інакше. Зазвичай ми знайомимося, коли гуляємо зі своїми підопічними. А там вже обмінюємося контактами, і активно спілкуємся.
Як вам італійська кухня? Є улюблені страви?
– Кухня відмінна. Але назва «італійська кухня» – помилкова. Кожен регіон має свої переваги в їжі. На півночі їдять «поленту» (кукурудзяна каша) і різотто, на півдні в основному готують пасту і піцу. Я ніколи не відмовлюся від «pizza frutti di mare» (піца з морепродуктами) і лимонного морозива.
Чи продають там якісь суто українські продукти? Скільки коштують? Як італійці відносяться до нашої національної кухні?
– Майже в кожному регіоні підприємливі італійці відкривають маленькі крамниці, куди завозять українські продукти. Але продавщиця завжди молдаванка. Наприклад, копчена риба коштує близько 12 євро за кг, за сало просять 7 євро, за гречку 5 євро. З нашої кухні їдять тільки олів’є. Все інше для них дико, особливо наш борщ.
Якщо б вам довелося повернутися в минуле, поїхали б ви знову за кордон на заробітки або постаралися уникнути цього і знайти роботу в Україні?
– З таким життям, як в Україні, поїхала б. Якби не робота в Італії, то мені досі довелося б жити без зручностей, ремонту, не жити, а виживати …
Яку країну ви вважаєте своєю батьківщиною?
– Не дивлячись ні на що, Україна залишається моєю Батьківщиною, а наше місто Миколаїв – улюбленим містом, куди завжди поверталася з великим задоволенням. І ось, нарешті, в минулому році я повернулася сюди назавжди.
Чому? Більше не маєте потреби в грошах?
– Ні, просто вже не дозволяє здоров’я, та й синьйора моя пoмерла. А знову шукати нову роботу і жити на горищі або в підвалі – немає сил і здоров’я.
І на останок. Що б ви могли порадити нашим читачам? Чи варто їхати працювати за кордон?
– Знаєте, все-таки туди їдуть не від солодкого життя. Скільки знайомих я вивезла на роботу, але тільки кожен п’ятий зміг витримати це фізичне та емоційне навантаження. Решта ж вирішили, що це не для них і через місяць поверталися назад додому.
– Якщо ви вирішили виїхати на заробітки, то готуйтеся до того, що ви їдете не на екскурсію, а на роботу. Тільки з таким ставленням слід їхати, інакше тільки даремно прокатали гроші, до того ж не малі. Подумайте двічі, ніж зважитися на даний «подвиг», інакше це не назвеш.
Олександра, м. Миколаїв.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
