У мене є донька Марина, вона звикла до того, що все має бути саме так, як хоче вона, і на компроміси вона не йде зовсім.
Ми з чоловіком самі винні багато в чому, бо з самого дитинства старалися для неї, от Марина і сприйняла це як само собою зрозумілий факт – все, чого вона хоче, у неї має бути.
І ми з усіх сил старалися, але якщо в дитинстві чи в юності я ще була якось в змозі давати їй все, то зараз запити доньки вже давно перевершили мої можливості.
Що з цим робити, я не знаю, бо Марина витискає з мене останні соки.
4 роки тому донька вийшла заміж. З цього все і почалося.
Захотіла Марина шикарне весілля, і ми з чоловіком влізли в кредит, щоб все було на найвищому рівні: свято на майже 300 гостей, найдорожча зала в нашому місті, сукня за 1000 євро, і ще багато дрібниць, які коштували чималих грошей.
А після весілля я зрозуміла, що у великих боргах.
Моя сестра давно працює в Італії, і мене не раз до себе кликала, та я все відмовлялася.
Але цього разу бажання пошвидше віддати борг перемогло, і я поїхала.
Марина привела зятя додому, в нашу трикімнатну квартиру.
Чоловік нічого проти не мав, Руслан, наш зять, йому сподобався, в принципі.
Але минав місяць, другий, пів року, рік, а Руслан все ніяк не міг на роботу влаштуватися. Казав, що чекає якоїсь особливої пропозиції.
Марина наша теж не дуже поспішала працювати. То ж своїх фінансів у молодят не було.
За все платив мій чоловік – і за їжу, і за комунальні послуги.
А молоді все що десь там підзаробляли, витрачали лише на себе.
За кілька місяців я повіддавала борги, дякувати сестрі, яка відразу знайшла мені високооплачувану роботу.
Я доглядала відразу двох літніх італійців, тому отримувала аж півтори тисячі євро в місяць.
Робота була важка, але я хотіла швидше заробити, щоб швидше повернутися додому.
Гроші я не відправляла в Україну, складала, щоб була кругленька сума. І дочка про це знала.
Тому вона нещодавно мені заявила, що хоче жити окремо.
Я навіть зраділа спочатку, подумала, що вони нарешті вирішили з’їхати і піти, що називається, на свій хліб.
Але я помилилася, у Марини був інший план. Вона повідомила мені, що чекає дитину.
Тому хоче, щоб я придбала їм окрему квартиру, бо вони не хочуть з батьком жити.
Знаєте, якби не моя рідна сестра, я б дала дочці ці гроші.
Але Галина як почула про це, відразу сказала, щоб я навіть не думала так робити. Мовляв, я так важко працювала, щоб знову залишитися ні з чим.
– Донька з зятем нехай самі заробляють, – каже Галя.
Коли я відмовила Марині, вона сильно образилася, вже кілька днів від мене слухавку не бере.
Я от вже почала думати, може я неправильно зробила, може треба було погодитися?
А як ви вважаєте?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
