fbpx
Життєві історії
– Як же я тепер? – ридала Світлана. – Він же для мене все. Марічка без батька буде рости. Як же це. – Втішав я її як міг, хоча й сам ледве тримався. Батькам Михайла повідомив. Ті жили в іншому місті. Так вночі зібралися і на вокзал примчали. Горе-то яке

Мій брат, Михайло, все життя вважав себе невдахою. Але стався в його житті випадок, який змусив Мішу повірити, що Всесвіт до нього дуже прихильний. За матеріалами

Справа була пізно ввечері. Міша повертався з роботи додому. Поспішав. Його доньці тоді було два місяці, розумів, що дружина за день втомилася неймовірно, треба їй допомогти хоч якось, увагу надати. Купив квіти. Троянди білі, її улюблені.

Коротше, біг щасливий Міша додому, а тут на нього візьми і впади квітковий горщик. Чи то впустила господиня криворука і сховалася, чи то не міцно стояв на чиємусь балконі і сам упав. Цього ми так і не дізналися.

Але від удару Міша впав. Поруч гуляв якийсь дідок з собакою, підбіг відразу, сподівався допомогти, швидку викликав. Тільки лікарі руками розвели. А що допомагати-то, вже не було кого.

Подзвонили дружині. Сказали, вранці приходьте благовірного свого забирати. Світлана відразу в істерику впала. Мені подзвонила. Я примчав до неї. До ранку так і сиділи, світло у всіх кімнатах горіло.

– Як же я тепер? – ридала Світлана. – Він же для мене все. Марічка без батька буде рости. Як же це.

Втішав я її як міг. Батькам Михайла повідомив. Ті жили в іншому місті. Так вночі зібралися і на вокзал примчали. Горе-то яке.

Я сам ледве тримався. Мішка мені хоч і двоюрідний, але ближче рідного.

А вранці телефонують нам. Вибачте, помилочка вийшла, живий ваш небіжчик.

Світлана відразу в обморок упала. Я поїхав в морг і давай з’ясовувати. Виявляється, вночі санітарка там прибирала. Безстрашна жінка, Іванна Павлівна, в минулому звичайна продавщиця в місцевій кондитерській, не встигає зробити все вчасно, тому залишається там на ніч.

Ось вона наводила порядок, а тут дивиться, з рани покійного не просто ллється кров, а пульсує. Ось вона і зрозуміла, що живий він. І підняла шум на всю лікарню.

Ось так Мiшка відсвяткував свій день народження.

– Добре хоч кремувати не встигли, – люблю з тих пір жартувати я.

А Михайло тільки посміхається у відповідь. Щасливий він дуже, що Бога обдурив.

А Іванну Павлівну своєю другою мамою вважав. Так її і відвідував до самої її кочини. Цукерки завжди приносив, тістечка її улюблені і обов’язково квіти.

До слова, Світлана-то його, яка і дня прожити ніби як без Михайла не могла, втекла від нього через півроку після воскресіння. І Марічку залишила. Ну нічого, не пропали.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

facebook