З Олегом я познайомилася в кафе. Йому було тоді 40 років, а мені 20, але я виглядала старшою на свої роки, а Олег набагато молодшим. Він працював в хорошій приватній будівельній фірмі. Зізнаюся чесно, спочатку я думала лише про гроші. Він постійно дарував мені дорогі подарунки, водив в хороші недешеві ресторани. Познайомив мене зі своїми друзями.
Зі своїми подругами я його не знайомила, соромно було, чесно кажучи, за його вік. Але подруги якось швидко відпали на другий план. Мені куди цікавіше було з ним в ресторан дорогий сходити або більярд, або боулінг, ніж з ними в кафешку. гарно одягнутися і між людьми побувати. Мама, звичайно, була проти весілля, але ми все одно одружилися. Батько скрипів зубами, але змирився. Олег обіцяв онуків, я червоніла.
Так ми прожили пару років. Олег весь час був якийсь байдужий до всього, у ньому не було ні якогось тепла, ні душевності. Він ніколи не міг поговорити зі мною щиро. Таке враження, наче ти живеш з чужою людиною. З моїми родичами і друзями він спілкуватися відмовлявся. Коли рідня нас запрошувала у гості на свята, він ніколи не хотів їхати, я завжди їздила сама. Він говорив, що моя родина йому не цікава зовсім, і було б краще, щоб і я сама з ними рідше спілкувалася.
А через час я зрозуміла, що чекаю дитину. Думала, що все зміниться, але Олегові дитина була потрібна так само, як і дружина. Так, він водив мене по ресторанах і показував друзям, але я вже розуміла, що дружина йому була потрібна як статус, а тим паче молода та гарна.
Ми ні в чому не маємо потреби, ось, напевно, тому я з ним ще живу. Дитина ходить в приватний садочок, я не працюю зовсім, інститут я так і не закінчила. Заводжу розмову, щоб відновитися в інституті і довчитися, каже, навіщо мені це треба. Гроші у мене є тепер на все, але я така нещаслива людина, якби хтось знав.
Все в ньому вже дратує мене. Усе. Як їсть, як говорить, як одягається, ну все на що не глянь. Сама себе загнала в кут, а тепер не знаю, як вибратися. А кажуть, головне, щоб добрим був сім’янином. Він таким і є, але щастя від того я не маю. Сама ось так зіпсувала собі життя. Дуже шкодую, що не послухалася батьків свого часу, а дорогу назад, як знайти, я не знаю.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
