З Володимиром у нас все було настільки добре, що я навіть не могла припустити, що він мені зраджує. Він завжди був поруч, ніколи не ховав від мене свій телефон, то ж я не сумнівалася в його вірності, а даремно.
Ми зустрічалися вже три роки. У мене була своя квартира, яку мені допомогли купити батьки. Відколи Володимир зробив мені пропозицію, а це вже майже пів року, він переїхав до мене, ми готувалися до одруження. Вирішили обійтися без весілля, зважаючи на теперішні умови, а просто розписатися в РАЦСі.
Але мене з роботи відправили у відрядження на місяць. Ну ми, звичайно, засмутилися, та нічого не поробиш. Поїхала я в інше місто, кожен день телефонували один одному, писали повідомлення, говорили по відеозв’язку.
Я з нетерпінням чекала повернення додому, Володимир залишився жити в моїй квартирі. І ось, коли до кінця мого відрядження залишився один тиждень, сталося те, що перевернуло моє життя. Як завжди, перед сном ми з Володею розмовляли по телефону. Обговорювали деталі майбутнього торжества, яке мало бути через два тижні після мого повернення.
Загалом, поговорили ми з ним, попрощалися, він поклав телефон, забувши відключитися. Я хотіла вже сама відключитися, як раптом почула дуже знайомий жіночий голос. Мене це дуже зацікавило і я вирішила послухати. У жіночому голосі я впізнала свою кращу подругу. Вони з моїм майбутнім чоловіком обговорювали мене і сміялися наді мною. Я не вірила свої вухам.
Подруга все не вгамовувалася, що він такий хороший, красивий, весь такий ідеальний. Казала, що я йому не підходжу, що він заслуговує кращого. Я всю ніч не могла заснути, все сиділа і думала, як же так, такого просто бути не може. До ранку я все обдумала і вирішила. Вранці, ні світ, ні зоря, я йому подзвонила, і знову почула у слухавці її незадоволений голос, хто сміє їх будити в таку рань.
Я зробила вигляд, що нічого не чула. І незворушним тоном заявила йому, що не люблю його і не буду виходити за нього заміж, що я помилилася, і лише тепер все зрозуміла. Висловивши йому все це на одному диханні, я кинула слухавку. Звичайно ж, він телефонував ще, але я не відповідала, мені було дуже погано. Мій останній тиждень пролетів швидко.
Повернулася я з відрядження, і поки він був на роботі, зібрала всі його речі і виставила за двері, змінивши замки. Повернувшись з роботи, Володимир почав мене звинувачувати в тому, що я невдячна пішла від нього перед самим одруженням, а він витратив на мене стільки часу. Якщо чесно, я не хотіла нічого йому пояснювати, мені було неприємно навіть на нього дивитися.
Ввечері до мене прийшла моя подруга, ніби просто так, в гості, почала випитувати що й до чого. Їй я теж нічого не сказала – пригостила кавою і сказала, що від нині двері моєї квартири для неї зачинені. Вона просила мене пояснити, але я теж не хотіла більше її бачити.
Пройшло два роки відтоді, зараз я живу щасливим життям, навіть і без чоловіка. Але тут з’явився він – Володимир. Знову запропонував все почати з початку, сказав, що ніяк не може мене забути, але я йому відмовила. Знаєте, а я не боюся залишитися без чоловіка, набагато гірше бути обманутою і зрадженою, ніж самотньою.
Моя колишня подруга теж не стала його дружиною, не знаю, що там у них не склалося, мені це не цікаво. А за себе я рада, що все тоді дізналася, і пішла від нього.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
