fbpx
Життєві історії
Як я сусідові дружину «заміняла»: – Давайте вже швидше. Мені на роботу треба. Я не соромлюся

Була рання осінь, і не дуже ранній ранок. На стоянці до мене підійшов сусід – з тих, про яких тільки і знаєш, що він живе в тому ж будинку, що й ти. І все. Підійшов він зніяковіло, і сказав:

– Вітаю. Ви не могли б мені зробити одну послугу?

– Вітаю. Поки не скажете, що вам потрібно – нічого конкретного не скажу.

А він ключі від машини пальцями смикає, тобто нервує.

– Ви тільки не дивуйтеся.

– Давайте вже швидше. Мені на роботу треба. Я не соромлюсь.

– У мене дружина поїхала. У неї мама захворіла. Чи не могли б ви мені на час дружину замінити?

– У вас з головою все в порядку? Ви тверезі?

Читайте також: «ПРОБАЧТЕ МЕНЕ, СИНОЧКИ!»: – БАБУСЯ, ЧОМУ МАМА ЗНОВУ НЕ ПРИЙШЛА ЗА МНОЮ В САДОЧОК? ЗА ВСІМА ПРИХОДЯТЬ МАМИ, ТАТА, А ЗА МНОЮ ТІЛЬКИ ТИ?

– Поки ще так. У цьому-то й річ. Розумієте, я aлкoгoлік. І живу за принципом – один день без спupтного – вже вдало прожитий день.

«Щасливий! А для мене вдалий день, це коли і на роботі, і на вулиці – зустрічаєш тільки нормальних людей. Ну або відносно нормальних. Сьогодні день з ранку не задався. Печаль! », – подумала я.

– Ви ж завжди приблизно в цей час за машиною приходите?

– Що ви хотіли?

– Чи не могли б ви мені говорити: «Навіть не думай сьогодні пити!». Тут, вранці. Я звик, мені дружина так завжди говорить, і мені тоді легше. Це наш метод, він мені допомагає.

– Добре. Метод дивний, але якщо побачу вас, так і скажу. А поки – всього доброго. Не пийте сьогодні.

– Ні, не так. Треба говорити: «Навіть не думай сьогодні пити!».

– Завтра скажу, – відповіла я, і поїхала на роботу.

По дорозі зателефонувала знайомому нapкoлогy, і поцікавилася, що це за методи такі, або вірніше – звідки коріння у такої самодіяльності. Вона засміялася, і відповіла, що методів таких немає, хоча мало що ці «анонімні» алкoгoліки придумають.

– Швидше за все, це дійсно всередині їх сім’ї зародилося. Може, навіть випадково. Тобто він довів дружину, вона взяла сковороду, вимовила цю фразу, і. Ще раз вимовила. І установка моментально проникла і закріпилася в підсвідомості, – сказала вона.

Гаразд, за роботою я швидко забула цього дивного сусіда.

На наступний день – він уже чекав мене.

– Навіть не думай сьогодні пити! – сказала я йому строгим тоном. Ну, таким, немов у мене сковорідка в руці була.

– Дякую, – відповів він, і пішов до свого авто.

А я проспівала собі під ніс рядок з якоїсь пісні:

– Багато дивного на світлі.

На наступний день мені треба було виїхати раніше, і сусіда я не побачила. Повертаючись назад побачила, що почався ремонт шматочка дороги, і треба об’їжджати, а там – очікувана пробка. Кілька днів я їздила на метро, ​​потім – вихідні.

В понеділок увечері – йду по доріжці, від стоянки. Сусід цей – на лавочці дрімає. Настрій у мене був гарний.

– Навіть не думай сьогодні пити! – сказала я йому.

Він відкрив очі. І я зрозуміла, що того. Тю-тю. Потяг пішов. Пізно! А він з лавочки піднявся, і, похитуючись до мене пішов. Я зробила помилку, треба було просто пройти повз. Він був n’яний. І «чарівна» фраза його дружини спрацювала якось не так. Напевно, він нас переплутав? Помилився, так. І він став на мене кpuчати. Ну, допускаю, що він так на дружину кричав. Є такий тип чоловіків-істeричок, вони навіть і не лаються, а саме голосять якось. Жахливо для слуху. А коли він схопив мене за руку, довелося відважити йому хорошу ляпас.

Тидищ!

Допомогло. Він завмeр.

– Навіть не думай сьогодні пити! – сказала я.

Він кивнув у відповідь. І побрів назад, на лавочку.

А для мене знову виникло вічне питання. Як, з професійної точки зору, так і за принципами життя в сучасному світі – треба відразу говорити «ні», якщо тебе це не стосується, або не приносить ніякої вигоди. Іноді я так і роблю. Але ж все одно завжди думаєш – а якщо у людини дійсно біда і серйозна проблема?

А сусідові цьому я довго потім замість «здрастуйте» їх «чарівну» фразу говорила. Мене це чомусь тішило.

Автор: Еліна Ніколь

Джерело

Related Post