Оксані зараз вже було 37 років і вона була дуже щасливою.
Адже врешті-решт вони з чоловіком виплатили чималий кредит та тепер можуть почувати себе радісними людьми та ще й у своїй власній хорошій та просторій трикімнатній квартирі.
Відсвяткувати вони з чоловіком вирішили у своєї бабусі, завдяки якій вони тепер і мають велике власне житло.
Просто вся справа в тому, що колись бабуся подарувала молодятам свою невеличку однокімнатну квартиру.
В той день Оксана з Дмитром купили їй улюблений торт та поїхали розділити своє щастя зі старенькою.
Та виявилося, що радіти немає чому, на жаль – тепер вони мають віддати борг, про який навіть й не здогадувалися зовсім нещодавно.
А вся справа в тому, що свого часу, на весілля Оксани і Дмитра, бабуся нареченої подарувала молодятам досить таки щедрий подарунок — чималу однокімнатну квартиру в хорошому районі міста, що зіграло велику роль для молодої сім’ї.
Перші роки молодята там і жили в квартирі бабусі.
Там народилась їх донька, там пройшов і декрет самої Оксани.
Вийшовши після декретної відпустки, Оксана влаштувалася на хорошу роботу з гарною зарплатою, в цьому їй пощастило.
Дружина просила чоловіка продати їх житло, взяти кредит і купити трикімнатну квартиру.
Дитина підростала і для сім’ї хотілося вже більше простору.
Дмитро погодився відразу, він розумів, що з часом дівчинка захоче окрему кімнату.
Знайшли хороший варіант – хороша трикімнатна квартира з нешикарним ремонтом, але майже в центрі міста. І ціна досить вигідна була на той час, адже господарі хотіли квартирупродати швидше.
Було непросто прийняти таке відповідальне рішення, але молода сім’я вирішила, що має йти до своєї мрії, адже поки молоді, житло легше для себе придбати.
Згодом вони продали свою однокімнатну, взяли на решту суми кредит і здійснили те, що задумали напередодні.
Сама Оксана досить таки часто сиділа з дитиною вдома, адже перший час в садочку непростий, а Дмитро постійно шукав підробіток, окрім основної роботи, а згодом знайшов роботу зі значно кращою оплатою і справи в сім’ї трохи налагодилися.
Коли взагалі не справлялись – стали їм допомагати батьки чоловіка та дружини, хтось сидів з дитиною, хтось допомагав грошима.
Але справились загалом усі разом.
Кредит вдалося виплатити навіть вони вчасно.
Звичайно, дуже великий внесок в купівлю трикімнатної квартири зробив бабусин подарунок, ця її квартира, вона дуже виручила подружжя.
Без нього молода сім’я ще довго збирала б гроші на перший внесок і взагалі, не зрозуміло, чи мали б вони собі купили б колись власне житло.
І про це Дмитро і Оксана ніколи не забували і не забудуть, звісно, вони дуже вдячні бабусі за це.
Вони завжди приїжджали до старенької в гості, допомагали їй в усьому, в чому була потреба, ніколи не відмовляли їй.
І не втомлювались дякувати бабусі за подароване колись житло.
Потрібно зазначити, що бабусі вже 77 років, хоча з вигляду вона ще досить енергійна та активна і запевняє всіх, що чудово себе почуває, вона добре це все розуміє, загалом, збереглася добре людина старенька.
Бабуся й досі дуже часто відмовляється від допомоги дітей та внуків і, не зважаючи на свій вік, все добре розуміє і ще й може усім родичам давати слушні поради.
Принаймні так здавалося Оксані самій до нещодавніх пір.
Коли вони з чоловіком виплатили останню суму за кредитом за свою велику квартиру, вирішили усі відсвяткувати це з бабусею.
Вона дуже раділа за онуків, за тортом з чаєм вітала їх, давала свої мудрі настанови по облаштуванню житла.
А сама Оксана з Дмитром все не втомлювалися їй дякувати.
Коли вже зібралися їхати додому, родичка, несподівано, мовила:
– Я дуже щаслива, що у вас вже є свій власний дах над головою, що ви вже стали на ноги. Але тепер, Оксано, я хочу допомогти Наталці, моїй другій онучці, весілля в неї скоро буде, чекає дитину вона, живуть вони зараз в орендованому будинку. Поверни, будь ласка, мені однокімнатну квартиру, щоб я змогла її Наталці подарувати.
Наталка – двоюрідна сестра Оксани, донька маминого брата.
Їй 27 років і живе вона з хлопцем, але пара вже подала заяву до РАЦСу.
Справді власного житла вона не має, але Оксана не розраховувала, що їй доведеться дарувати однокімнатну квартиру двоюрідній сестрі.
Старенька жінка завжди хотіла допомогти своїм онучкам.
Але як – поверни квартиру?
Чому допомога одній коштом іншої? Хіба це правильно?
Тетяна була здивована, вона зовсім не очікувала такого повороту.
Вона не розуміла чому вона з чоловіком має щось робити для Наталки, а тим паче купувати їй квартиру, це ж великі гроші.
Бабуся, звісно, не хотіла ту саму квартиру, що дарувала Оксані, вона розуміла, що та квартира давно продана, але пояснила онучці, що житло має бути в якомусь хорошому районі, бажано неподалік станції метро, щоб було зручно добиратися на роботу.
“Можливо, в кредит візьміть, ви ж свій вже виплатили, вам легше буде. Або придумайте щось, але Наталці потрібно допомогти обов’язково!” – додала в кінці бабуся.
Дмитро з дружиною стали відразу радитись зі своїми батьками, на що ті просто самі не знають, що порадити, мовляв: “бабуся вже старенька, сама не розуміє, що говорить, не зважайте на неї зовсім, ніякої квартири нікому давати ви не зобов’язані”, радять просто не звертати уваги на її слова.
І Оксана з радістю не реагувала б, але річ у тому, що бабуся вже повідомила Наталці про запланований подарунок – квартиру.
Про що також постійно нагадує бабуся і Оксані.
Старенька бабуся телефонує дуже часто Оксані, запитує, контролює процес, так би мовити.
Онучка й досі не може зрозуміти бабусиного прохання, вона вважає, що нічого не винна своїй двоюрідній сестрі.
Зараз такі складні часи.
Як вона може купити квартиру для сестри, якщо мови про це ніколи не було?
Що робити тут, як тепер відмовити бабусі, щоб вона не образилася на Оксану?
Фото ілюстративне.
