fbpx
Життєві історії
Як тільки я вийшла на пенсію, мені зателефонувала донька і стала просити, щоб я сиділа з малими дітьми, а вони з невісткою вийдуть на роботу. Відмовити я не могла, тому погодилася. Діти стали гарно заробляти, а я пошкодувала про своє рішення

Я завжди думала, що коли вийду на свій заслужений відпочинок на старості років, вже буду на пенсії, то нарешті заживу по-людськи, а то все життя тільки й те робила, що пропрацювала, як кінь, як то кажуть. Але мене чекав справжній сюрприз, на який я зовсім не очікувала свого часу.

Так склалося, що виростила я дочку та сина своїх сама. Чоловік свого часу поїхав на заробітки за кордон, так і не повернувся назад додому, залишився там. Мої діти тоді ще маленькими зовсім були, тоді ще тільки в дитячий садок ходили, непрості часи для мене молодої.

А батько їх згодом надіслав нам листівку з проханням його не шукати і нічого від нього не чекати, одним словом, не розраховувати на нього і не сподіватися на його допомогу. Він там, бачте, щастя своє справжнє знайшов. А ми це так, помилка нерозумної молодості, як виявилося з його слів. Довго сумувати за своїм чоловіком у мене не було часу, адже мої дітки моїми безсонними ночами ситі зовсім не будуть, воно їм було не потрібно, а я мала тепер дбати про них сама.

Старалася я для дітей своїх, як могла. І на ніч брала завжди підробітки, щоб мати якусь додаткову копійку, добре, що мама моя колись машинкою швейною навчила користуватися, я вмію добре шити, так я і підробляла трішки шиттям, кому що потрібно було щось пошити, то я за якусь копійку робила все, що потрібно було. Так і жили від зарплати, до зарплати.

За двадцять років я всього лише раз брала відпустку – коли готувалася до весілля своєї власної дочки. І навіть тоді, за звичкою піднімалася ні світ, ні зоря, щоб встигнути зробити усі заплановані справи.

Через рік і син зробив своїй дівчині пропозицію вийти заміж. Я так раділа, що мої дітки влаштувалися в житті і що у них все добре.

Коли народилися мої маленькі внуки, я була дуже щасливою, адже стала бабусею, а це дуже мило і прекрасно. Це неймовірне відчуття – тримати цих крихіток на руках! Різниця між ними всього на пів року і росли діти на радість батькам швидко. Я на той час уже вийшла на заслужену пенсію. І ось тоді до мене звернулася моя донька. Мовляв, раз ти вже вдома сидиш, мамо, нічого не робиш, то займайся онуками, а ми з невісткою вийдемо з декрету на роботу, зароблятимемо гроші хороші, а то засиділися вже.

Я не змогла їм відмовити, адже вони на мене дуже розраховували, а допомогти було більше нікому. Це ж мої найрідніші люди. Але все виявилося не так просто. Я переоцінила свої вікові можливості.

Глядіти двох однорічних малюків виявилося непосильним для мене завданням, дивлячись ще й на мій вік. Щоранку до мене привозять онуків, а забирають аж під вечір. Це час я бігала між двома і до вечора падаю з ніг.

Коли до мене прийшла моя давня подруга і побачила, в якому я стані, то взагалі і шкодувала мене, і дивувалася. як я ще можу все встигати. Ми з нею ровесники і вона мені розповіла, як чудово тепер проводить час. Санаторії, курорти, танці кому за шістдесят – ні в чому собі не відмовляє. Почала життя з чистого аркуша лише тоді якраз, коли вийшла на пенсію.

І я вирішила поговорити з дітьми. Коли вони забирали малюків, я розповіла їм про прихід подруги. Натякнула якось, що вона виглядає такою, що відпочила і щаслива, посвіжіла, має гарний настрій завжди, на позитиві. Напевно, добре мати можливість відвідувати курорти і їздити в санаторії, щоб поправити своє самопочуття, тим паче, що нам це зараз дуже потрібно.

Діти погодилися з моїм світоглядом і поспішили додому: дочка – вечерю готувати, а сина чекав футбольний матч. Ось так поговорили. Послухали, та й забули.

Я заздрю ​​своїй подрузі, щиро кажучи. Мені навіть поїсти нормально немає коли, якщо чесно, не те щоб відпочити. Ось хочу набратися сміливості і сказати дітям, що я не можу більше жити в такому темпі.

Я зараз хочу на пенсію, справжнісіньку таку, спокійну – відпочивати і вишивати хрестиком, я заслужила це за багато років непростого життя. Як ось тільки синові й дочці про це сказати, щоб вони зрозуміли і не образилися на мене? Роки зараз особливо швидко летять, я відчуваю, як старію з кожним днем, хочу ще трішки пожити для себе. Мені непросто дуже зараз. А як пояснити дітям, що я теж вже немолода людина і хочу хоч на старості років пожити спокійно. вони наче не розуміють цього.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page