Все життя я жила для когось: спочатку практично змалку я доглядала свою лежачу маму, потім я жила для чоловіка і дітей, і при цьому завжди себе заспокоювала, що коли вийду на пенсію, то вже нарешті поживу для себе.
На пенсію я вийшла ще на початку цього року, але моїм мріям просто не судилося збутися.
Не дарма кажуть: “Малі діти не дають спати, а великі – жити”.
Заміж я вийшла пізно, майже в 30 років, бо маму до останнього доглядала.
Тому і діти у мене, що називається, пізні. Доньці моїй 32 роки, а синові нещодавно виповнилося 30.
У них обох є вже сім’ї, тому я за них була спокійно. Та рано я розслабилася.
Зараз я живу сама в своїй двокімнатній квартирі. Чоловіка мого не стало ще 12 років тому. І хоч у нього був важкий характер, але все ж, господар він був добрий, бо і нам квартиру пристарав, і про дітей подумав.
Коли донька виходила заміж, ми з сватами скинулися по половині, і купили дітям двокімнатну квартиру.
Потім було весілля у сина. Він планував жити в квартирі своєї дружини, тому мій чоловік віддав йому своє авто.
Таким чином, я сподівалася, що ми для дітей зробили стільки, скільки могли.
Але як тільки я вийшла на пенсію, до мене зачастила донька з онуками, дітей у неї двоє, і обоє дошкільнята.
Спочатку донька начебто в гості на чай приходила, щоб мені скучно не було. Але поступово вона почала залишати мені дітей – спочатку на годину, потім на дві, а тепер дійшло до того, що внуків вона мені залишає на весь день.
А я втомлююся, мені в моєму віці важко з двома малими дітьми сидіти.
Я доньці не раз про це казала, що я не справляюся, а вона мені каже:
– Мамо, а хто мені допоможе, як не ти? Інші жінки в твоєму віці ще активно на заробітках в Італії чи Іспанії працюють, доглядають чужих людей, і своїм дітям гроші висилають! А ти від рідних онуків відмовляєшся!
Присоромила мене донька, і далі щодня до мене внуків приводить, бо знайшла собі якусь роботу – робить брови, вії, і ще щось типу цього. Каже, що хоче щось заробити, поки є можливість.
А тут, нещодавно, і син мене розчарував. Пішов від своєї дружини, каже, що там теща так розкомандувалася, що він більше не витримує.
Повернувся син до мене, зайняв одну кімнату, і каже, що поки поживе тут.
От що мені робити? Я спокою хочу, а спокоєм навіть не пахне!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
