fbpx
Життєві історії
Як тільки я народила сина, мені дуже допомагала моя свекруха. Мама Євгена навіть відпустку на роботі взяла, щоб біля мене сидіти. До нашого сина вночі вставала теж лише вона. А потім я перестала цінувати її допомогу, навіть ніколи не дякувала їй

Як тільки я народила синочка, мені дуже допомагала з усім моя свекруха. Навіть відпустку на роботі мама чоловіка собі взяла, щоб мені не було важко одній з немовлятком сидіти. Свекруха дуже шкодувала мене, і щоночі, коли наш синочок Ярослав плакав встала до нього лише вона, хотіла, щоб я відпочила. Мій чоловік Євген дуже багато працював в той період, ще й часто їздив у відрядження. Я так за ним сумувала, мені було нелегко, коли його вдома не було.

Коли я нарешті трішки звикла з роллю матері і новими своїми обов’язками, а свекруха мені все більше стала допомагати, то я відчула, що вільна, почала відпочивати з друзями, ходити в кафе та кіно.

Звісно, мама мого чоловіка була не в захваті від цього, вона дуже тактовно і м’яко, але з ноткою наполегливості, почала мене вчити самостійно піклуватися про дитину. Ніна Антонівна навчила мене усьому: як годувати, як підгузки міняти, ба, навіть, як масаж дитині робити. якщо є така потреба.

Мені ця наука була зовсім не до душі. Я була ще такою молодою, мені хотілося відпочити, зустрітися з подругами, а не з ранку до ночі сидіти вдома і прати пелюшки. І одного разу, я не хотіла мовчати і сказала все, що думаю, своїй свекрусі:

– Мені таке життя не вподоби, непросто мені, розумієте. Євген постійно на роботі з ранку до ночі, ще й на вихідні там залишається, а коли у відрядження їде, я сама весь час сиджу, Євген постійно зайнятий! А я повинна сама вдома сидіти з дитиною.

– Як ти навіть думати таке можеш? Думаєш Євгену дуже просто зараз і легко? Він днями і ночами працює, не покладаючи рук, щоб ви жили у достатку і в домі був добробут! Хіба ти цього не розумієш?

– Мені це не подобається. Всі ведуть якесь цікаве життя, відпочивають, розважаються. А я постійно вдома сиджу. І ви мені стали менше допомагати! Якби я знала, що так буде, то взагалі б подумала ще про народження дитини.

– А тебе хтось просив про це, якщо ти бачила, що не готова? Я і так сама теж втомлююся дуже, аби тобі допомогти! Та, якщо ти цього не цінуєш, то я більше тобі допомагати не буду! – відповіла мені свекруха, зібрала всі свої речі і пішла додому.

Пройшло лише кілька днів, а я вже усвідомила, якої помилки допустилася. Без допомоги Ніни Антонівни було дуже непросто. А потім щось пішло не так і Ярослав потрапив до стаціонару. Я забула про свою гордість і подзвонила до свекрухи. Я попросила у неї вибачення, сказала, що була не права і пояснила, що дуже потребую її допомоги і вдячна за все, що вона робить для нас.

Мені стало зрозуміло, що я поводила себе некрасиво і невиховано, тому назавжди запам’ятала свою помилку. Свекруха моя виявилася доброю дуже людиною, мудрою і працьовитою, я все життя вдячна їй за допомогу і повчання.

Зараз я вже сама бабуся, в усьому допомагаю своїй невісточки і часто забуваю про свою гордість, коли намагаюся їй догодити. Адже знаю, що за добро вертається добро. Мене так моя свекруха колись навчила.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page