fbpx
Життєві історії
Як тільки я народила дитину, рідна сестра забула до мене дорогу. Найприкріше, що Світлана мені навіть дитячими речами не допомагає, хоча я в свій час багато чого їй подарувала, і зараз була б не проти заощадити на покупках, скориставшись хоча б старим одягом, іграшками та коляскою племінників. Я вигляділа двох дітей своєї сестри, а вона навіть знати мене не хоче

Так якось у моєму житті склалося, що у нас зі старшою сестрою не самі теплі відносини. Пам’ятаю навіть випадок з дитинства, коли вона всерйоз говорила батькам, що їй не пощастило, адже вона має сестру.

Поки мама не пояснила причину її поведінки, я не розуміла, звідки в сестрі таке недобре ставлення до мене. Виявилося, що це звичайні ревнощі – вона мріяла бути єдиною дитиною в сім’ї, щоб вся любов наших тата з мамою, смакота і іграшки діставалися тільки їй.

Я сподівалася, що її неприязнь коли-небудь закінчиться, і намагалася в дорослому віці з Світланою налагодити контакт. У свій час навіть здавалося, що мені це вдалося – коли у неї з’явилися діти, і не було можливості сидіти з ними вдома, то я підтримувала її як могла, допомагала їй в усьому.

На той момент у сестри на роботі був графік: два дня працювала, а два – відпочивала. Через таку непросту роботу сестри, мені довелося під нього підлаштовувати своє життя: більшу частину часу, коли Світлани не було вдома, я виконувала роботу няньки для своїх племінників.

За свої послуги я, звичайно ж, ніколи нічого не просила, жодної копійки за свою роботу у Світлани не взяла, адже, не дивлячись на всі негаразди, сестра для мене рідна людина, ближчої у мене немає. Сподівалася тільки на те, що вона стане ставитися до мене краще і стане добрішою, і що коли-небудь, при необхідності, виручить так само мене.

Півтора роки тому я народила дочку, і відтоді Світлана ніби забула до мене дорогу. Якщо раніше вона приходила до мене в гості з племінниками, в основному, щоб в черговий раз залишити їх у мене, то коли вона зрозуміла, що тепер мені самій потрібна допомога – просто звела спілкування до мінімуму.

Я розумію, що вона не зобов’язана щось для мене робити, але все-таки мені дуже прикро. Виходить, що коли я була корисна сестрі – вона робила вигляд, що я для неї мало не найближча людина на світі, а як тільки стала не потрібна – вона про мене забула і залишила розбиратися зі своїми проблемами самотужки.

Зараз мені нема в кого попросити допомоги з дитиною, і тому я дуже втомлююся. Була б рада, навіть якби сестра просто приходила до мене в гості, і приділяла племінниці трохи свого часу, щоб я змогла зайнятися іншими справами, адже моя дочка дуже неспокійна, і практично не злазить з моїх рук.

Сестричка живе недалеко, але завжди знаходить купу відмовок, щоб ко не приходити. Вона ніколи навіть на руки мою дочку не брала – таке відчуття, що тепер вона до неї ставиться так само, як в дитинстві до мене.

Найприкріше, що Світлана мені навіть дитячими речами не допомагає, хоча я в свій час багато чого їй подарувала, і зараз була б не проти заощадити на покупках, скориставшись хоча б старим одягом, іграшками та коляскою племінників.

Не знаю, як примиритися з ситуацією, що склалася , адже я витратила багато часу і сил на чужих дітей, а подяки замість так і не отримала. Рідна людина відвернулася просто від мене у найважчий час.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page