fbpx
Життєві історії
Як тільки сусідка почула, що Ігор повернувся додому, подзвонила нам в двері і попросила їй допомогти. Я відповіла, що Ігор втомився після роботи і допомагати не буде, а для ремонту у неї є онук. Сусідка відмови не очікувала, розвернулася і пішла. В останній момент я впіймала її погляд, в якому було стільки розчарування і зневіри. Мені чомусь стало її дуже шкода, адже жінка вона хороша, просто не пощастило їй з дітьми і внуками

Ми з чоловіком познайомилися в моєму місті, де ми разом навчалися, а після закінчення університету, коли ми вирішили жити разом, ми переїхали в його місто, де у нього була квартира. Він зробив мені пропозицію і справа йшла до весілля. Його квартира знаходиться в спальному районі, тихому, спокійному, дуже затишному місці, на 9 поверсі.

Я відразу познайомилася з його літньою сусідкою, бабусею Тамарою. Вона живе з онуком 27 років, іноді до них приїжджає її донька, але це трапляється вкрай рідко і слава Богу, бо з мамою вони ладять і це чують всі сусіди. До мого переїзду, бабуся Тамара часто зверталася до Ігоря за допомогою по господарству, так як її онук практично не бував удома: прийде з роботи, потім йде до друзів або подруг.

Коли я переїхала, сусідка затіяла ремонт, і знову не обійшлося без мого чоловіка. Спочатку прохання були більш-менш нормальними: забити цвях, прибити поличку, одного разу він пішов до неї о сьомій вечора, а прийшов весь брудний близько дванадцятої ночі, виявляється вона його попросила демонтувати комору, причому її онук навіть не спробував допомогти, прийшов з роботи, переодягнувся і пішов до друзів.

На наступний день, як тільки вона почула, що Ігор повернувся додому, знову почувся дзвінок у двері, Ігор вечеряв, я відкрила, дивлюся стоїть сусідка: «А де Ігор? Я хотіла його попросити закінчити демонтаж комори».

Я відповіла, що Ігор втомився після роботи і допомагати не буде, а для ремонту у неї є онук, і що Ігор їй не робоча сила, у нього є свої справи і турботи.

Баба Тамара відмови не очікувала, розвернулася і пішла. В останній момент я впіймала її погляд, в якому було стільки розчарування і зневіри. Вона пішла, а я ще довго не могла забути її сумні очі. Вночі я чула, як прийшов онук баби Тамари і влаштував їй нічний концерт. Мені чомусь стало її дуже шкода, адже жінка вона хороша, просто не пощастило їй з дітьми і внуками.

Зранку я попросила, щоб чоловік повернувся з роботи раніше, щоб ми могли піти до сусідки і допомогти їй. Так ми і зробили – до вечора ми закінчили розбирати ту комору, винести все сміття. А найближчими вихідними ми допомогли їй зробити косметичний ремонт на кухні.

Відтоді я знайшла в чужому місті рідну бабусю. Сусідка Тамара часто пекла смачні булочки чи кексики і запрошувала нас до себе на чай. А коли у нас народилася донечка, вона нам дуже допомогла.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook