Ми з моїм чоловіком Андрієм вже багато років разом, і основну частину цього часу він живе в моїй квартирі. Але незважаючи на те, що він тут зі мною прописаний, чоловік все ще вважає, що живе у мене наче в гостях, і дуже принципово нічого не робить по дому, вважає він все це цілком справедливим.
Андрій лише вказує мені на недоліки: каже, що пора переклеїти шпалери, нарікає на стару проводку, та пропонує поміняти в квартирі старі меблі, але ніяк не допомагає виправляти ситуацію.
При цьому Андрій дає великі суми грошей на ремонт та меблювання квартири своєї матері, і часто їздить їй допомагати.
Якщо спочатку його ставлення здавалося мені справедливим і я в душі розуміла його, адже він дійсно прийшов жити на чужу територію, і якийсь час у нас не було серйозних планів на наше майбутнє разом.
Але, вибачте мене, то через 7 років нашого спільного сімейного життя мене таке його ставлення почало серйозно засмучувати.
Тим більше що у нього з батьками дуже дивні відносини. Справа в тому, що в якийсь момент мої свекри вирішили Андрія виписати з їх квартири, щоб менше платити за комунальні платежі, але, не дивлячись на це все, вони як і раніше постійно просять у нього гроші.
Хоча у мого чоловіка є постійна прописка в моїй власній квартирі, за його словами “якщо ти через кілька років просто захочеш – то зможеш мене легко виписати, і я не зможу повернути тих грошей, що вклав в твою квартиру”.
Я цієї позиції зовсім не розумію. Якщо у чоловіка немає власного житла, то він що, повинен тепер жити на всьому готовому і не докладатися зовсім до нашого спільного сімейного добробуту?
Безумовно, його батьки коли-небудь передадуть йому своє житло у спадок, але чому це повинно мене турбувати? Мало що ще може статися в житті, я зараз людям не дуже довіряю, навіть близьким.
За 5 років нашого спільного життя у мене, він не купив в наш будинок нічого дорожчого чайника, і навіть полку зайвий раз полагодити не хоче – каже, що він втомлюється на роботі, і йому “не до вирішення моїх проблем”. Але чому вони мої? Лише тому, що живемо ми саме в моїй квартирі.
Мені соромно людям зізнатися, але мені іноді просто навіть легше заплатити гроші та знайти якогось майстра, щоб він допоміг мені зробити чи полагодити щось вдома, ніж просити сласного чоловіка щось зробити в квартирі.
Я вже й запитувала, яку альтернативу Андрій може мені запропонувати – каже, що ми можемо в майбутньому купити спільне житло.
На питання: “на які гроші?” сказав: “ну, можемо продати твою квартиру і взяти кредит, більшу частину якого буду виплачувати я”.
Я на це, зрозуміло не згодна. Мене моя квартира повністю влаштовує, і починати сумнівні якісь справи з нерухомістю я не хочу. Залазити в борги в такий важкий час мені теж не хочеться зовсім.
Приблизно через рік ми плануємо нашу першу дитину, але я не хочу народжувати її в тих умовах, коли я повинна буду все побутові питання вирішувати самостійно, чи хвилюватися за кредит на квартиру, хочу спокійного сімейного життя без боргів і жити нам є де, є свій власний куточок, але я не хочу вдома все робити сама.
Я навіть не знаю, як вмовити Андрія до облаштування квартири та пояснити, що це і його будинок теж. Адже я кохаю його. Невже він не розуміє, що теж має дбати про наше житло? Ну що мені робити з таким чоловіком? Хіба ще хтось так, як я, живе в шлюбі? Це ж не по-людськи зовсім!
Фото ілюстративне.
