Нещодавно мій чоловік купив квартиру і оформив її на свою матір. Тобто, господинею мого житла є не я, а свекруха! Моєму обуренню немає меж. Живемо ми з чоловіком вже майже 15 років. У нас двоє дітей. Обидва хлопці. Одному 13, а іншому 9 років. Квартира у нас своя, а точніше, моїх батьків.
Мами моєї вже давно немає, а батько одружився з іншою жінкою і залишив мені двокімнатну квартиру. Діти ростуть, і ми завжди мріяли про розширення. Було багато варіантів. Продати цю, купити трикімнатну в новобудові. Або взагалі побудувати заміський будинок. Вирішили збирати, а там як вийде.
А у мого чоловіка є мама і сестра. Ця сестра – найбільш «нещасна» жінка в світі, якій всі навколо повинні допомагати. Нагулялась в юності, народила дочку поза шлюбом. Потім вийшла заміж за якогось розлученого чоловіка. Але і той пішов, залишивши її в кімнаті в гуртожитку.
Я дуже не люблю з нею спілкуватися. Один негатив і ниття, щоб не трапилося. А у свекрухи було старе житло. Коли їх розселять, невідомо. Жити там практично неможливо. Весь будинок затхлістю пропах. Ремонт там робити марно.
Чоловік дуже хвилюється, що мама в таких поганих умовах живе, а ми тут «жируємо» в двокімнатній квартирі. Запропонував якось: «Може, візьмемо її до себе?». Але куди! Дві кімнати всього. Тоді він запропонував купити мамі житло на наші гроші, продавши майже за безцінь її квартиру.
Довго я злилася, але розуміла, що нічого тут не поробиш. Вона ж бабуся нашим дітям. А потім, якщо що, квартира дітям дістанеться. Переглянули всі варіанти, знайшли найзручніший – двокімнатна суміжна хрущовка. Зовсім маленька, але все ж затишна. Правда, не в кращому районі міста, та й ремонту вимагає.
Моя помилка полягала в тому, що я якось не сумнівалася, що все буде оформлено на чоловіка. І в майбутньому ця квартира дістанеться нашим дітям. Якось наївно упустила цей момент. Але при покупці чоловік все оформив на матір. Виходить, що свекруха – єдина власниця нашої квартири і тільки їй розпоряджатися, що з нею робити.
Як тільки вона стала власницею квартири, відразу у неї почалися розмови про дарчу своїй дочці і внучці. Або може продати кімнату і розширитися? Або помінятися з донькою? Або є ще якийсь варіант, щоб «бідолашній дочці» життя полегшити. Тільки ось про нас навіть розмови не було, враховуючи, що це наші гроші. Чоловік і я збирали з зарплат.
Тут я вже почала скандалити. Лаюся досі на чоловіка, щоб поговорив з матір’ю, і не було б мови про «нещасної сестрі». Це наші гроші і дарчий повинна бути на онуків.
Але чоловік і чути нічого не хоче. Я сама свекрусі подзвонила, навіть розплакалася. Почула у відповідь: «Ну, ви-то в великій, гарній квартирі живете, а як же бути моїй доньці?».
Але ця донечка туди і копійки не вклала. Так прикро. Пропали гроші. Зовиця вже прописуватися у матері збирається разом зі своєю донькою. А я вже зрозуміла, що зробити нічого не зможу, щоб моїм дітям ця квартира дісталася. Хіба що розлучитися з чоловіком. Щоб провчити його. Нехай поживе з мамою і сестричкою в одній квартирі. Вони ж для нього ближче, ніж я і діти.
Фото ілюстративне – LiveGournal.