fbpx

Як тільки колишня свекруха почула, що я зібралася виходити ще раз заміж, вона прибігла до мене, щоб сказати, що я не маю права приводити іншого чоловіка в квартиру її сина. Я пояснила, що хоч я і вдова, але життя продовжується. Тоді вона мені заявила, що я маю сплатити їй частку за квартиру

Мої стосунки з мамою чоловіка завжди були не дуже добрими, просто вона така специфічна людина, яка на все має свою думку, нехай і не завжди правильну.

Все життя я намагалася не сваритися з нею, терпіла все заради спокою в родині.

Навіть коли я овдовіла (мій чоловік рано пішов у засвіти), я старалася зберегти з нею добрі стосунки, адже в мене є діти, а вона – їхня рідна бабуся.

І хоч вона мені була неприємною, довелося підтримувати з нею спілкування. Я навіть сподівалася, що спільна біда нас зблизить, і ми помиримося.

Але зараз, коли вона хоче, щоб я віддала їй половину того, що залишилося від чоловіка, успадковане мною – я змінила свою думку щодо неї.

Ми прожили з чоловіком 17 років, у нас є син і донька. Перші роки все було гаразд. Жили ми бідно, але дружно. Чоловік отримав від батька у спадок квартиру, то ж житлом ми були забезпечені, а машину ми взяли в кредит.

Потім чоловік задумав відкрити власну справу, але у нас не було грошей. Ми продали машину, та цього не вистачило. Тоді чоловік оформив ще кілька кредитів.

Він сподівався, що його справа піде, і він швидко розрахується з боргами. Ярослав для цього дуже багато працював.

На жаль, його бізнес зазнав краху. А нерви і важка понаднормова робота зробили свою справу. Чоловіка не стало дуже раптово, серце…

Я була в розпачі. Мало того, що я залишилася вдовою, діти – сиротами, та ще й після чоловіка залишилися величезні борги.

Свекруха не захотіла ділити борги та відмовилася від усього. І допомагати розплачуватись з банками теж не захотіла. Оголосила себе бідною пенсіонеркою, тож допомоги від неї можна не чекати. Сказала – розбиратися самій із цим.

Я тоді на себе оформила кредит, працювала на двох роботах, і потихеньку з усім розрахувалася. Навіть таксувати умудрялася. Поки подруга сиділа з дітьми ночами. Боялася, втомлювалася, але в мене просто не було іншого виходу. Адже нам треба було якось жити.

За цей час свекруха нам зовсім не допомагала, вона наче забула про наше існування. Навіть із онуками не спілкувалася – відвідувала нас дуже рідко.

І ось, коли я виплатила всі борги, свекруха знову з’явилася в нашому житті. Але не тут було! Вона раптом вирішила, що має право на спадщину, і що даремно вона тоді від неї відмовилася.

Активізувалася мама мого колишнього чоловіка так тому, що я знайшла хорошу людину і вирішила заміж виходити. Так, мені прикро і сумно за чоловіком, але життя на місці не стоїть, мені і про себе подумати треба.

Колишня свекруха мені заявила, що якщо я збираюся виходити заміж, і моє життя налагодилося, то я зобов’язана виплатити їй її частку – за житло. Адже квартира була її сина.

– Ти зібралася тут жити з чужим чоловіком? Тоді плати мою частку! – заявила свекруха. – Тоді я відмовилася, бо мені онуків стало шкода, але зараз уже інша розмова.

Звичайно, тепер, коли я виплатила всі борги, отримані у спадок, свекруха заговорила про спадок!

Я сказала їй, нехай навіть не розраховує, я не збираюся нічим з нею ділитися. Заблокувала її номер та не хочу нічого знати про неї. Діти коли підростуть, якщо захочуть, можуть із нею спілкуватися. А в мене такого бажання нема.

Ну хіба я не правильно зробила? Я маю право на щастя.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page