fbpx

Як тільки донька з нареченим подали заяву до РАЦСу, ми з чоловіком швиденько купили Галині однокімнатну квартиру ще до шлюбу, бо не хотіли жити з таким зятем. Весілля відгуляли скромне, на декілька чоловік, у нас вдома. Батьки нареченого прийшли: мати з вітчимом. Вони якісь байдужі до свята сина, подарували кавоварку, поїли і швидко пішли. Зять дуже каву любить. Стали молоді жити в квартирі своїй. А Галина стала постійно прибігати до нас, позичати гроші. Я з чоловіком давали їй в борг, а потім вирішили самі піти до них, подивитися для чого такі гроші

Звичайно, я не хочу сказати, що дочка у нас у всьому ідеальна і найкраща дружина у світі, у неї були і свої недоліки в юності. Але нічого, переросла, за розум взялася.

Закінчила технікум на кондитера і працює за фахом. Взагалі вона талановита в цій справі, навіть на замовлення стала пекти торти, зайва копійка ніколи не заважає. А тим паче зараз, у такий непростий час.

Довго наша Галина не виходила заміж, все якось не складалося в неї з особистим життям. Хто подобався їй – ті її не помічали, а тих, хто приділяв увагу їй – вона не любила.

А нещодавно вона познайомилася з одним хлопцем – ходить щаслива. І заходити до неї в гості він став, дуже не сподобався нам з чоловіком. Сидить в кімнаті Галини, в телефон лише дивиться. А вона й рада старатися – чай та каву йому носить, відгодовує його.

Я потім питаю: хто він по професії? Та ніби як програміст-самоучка, нічого не закінчував, просто робить комп’ютери по домівках. Дивно, а грошей ніколи немає, жодного подарунка доньці не приніс, ні однієї квіточки ніколи не подарував.

Потім тільки дізналася, що він не майстер хороший, всі клієнти на нього скаржаться, що він просто не ремонтує, а лише гірше робить та з вибаченнями йде – мовляв, вибачте, не вийшло. Ой, як я Галину свою від нього відмовляла, адже не рівня він нашій донечці: вона трудяжка, красу створює і продає, і ми не бідні. А у нього нічого за душею, навіть в одному і тому ж одязі ходить, а хлопцеві під 30 років, з батьками ще й досі живе. Але Галина зовсім і чути нічого не хотіла.

Згодом вони подали заяву до РАЦСу. Але поки вони не розписалися, вирішили ми доньці купити квартиру, ми на неї накопичили з батьком. Однокімнатну, правда, але хоч щось, бо жити з зятем таким нам з чоловіком дуже не хотілося. Ну не подобався він нам.

Весілля відіграли скромне, у нас вдома на кілька людей. Батьки жениха прийшли, мати з вітчимом. Вони якісь байдужі до свята сина, подарували кавоварку, поїли випили і швидко пішли. Зять дуже каву любить.

Стали молоді жити в своїй однокімнатній квартирі. Дочка часто бігала до нас грошей позичити – мовляв, від продажу тортів віддам. Ми запитуємо: а чим твій чоловік займається, що ти нам з тортів борг віддаси? Людям комп’ютери досі ламає? «Та ні, – відповідає. – Себе в житті шукає!». Зайшла я до них і бачу цього шукача: лежить уздовж дивана в телефон дивиться. Ну я вже не могла мовчати, кажу: «Зятю, а чи не набридло тобі диван продавлювати? Може на роботу влаштуєшся?». «А куди я піду?» – відповідає він.

Домовилася зі своїм братом, щоб влаштував його до себе в автосервіс. Спочатку пішов на мийку, так і там себе проявив: то на ньому техніка зламалася, то салон автомобіля водою забризкав, клієнти сердяться. Посадили його тоді на склад до шин, навіть за комп’ютер. Сидить собі цілий день, іноді ці шини поносить, але хоч гроші почав заробляти, ми хоч зітхнули полегшено за дочку. Так минуло чотири роки, але дітей вони не мали.

Але недавно дочка прибігла засмучена. Виявилося, що у чоловіка є інша, ще й подружка моєї Галини. Причому їй вже натякали про те, що чоловік до неї ходить, а вона не вірила. А потім сама пішла за ним і переконалася: прийшла до цієї подружки, подзвонила в двері і зайшла. А там чоловік її.

З роботи він був тут же звільнений, мій брат полегшено зітхнув. Зять пішов жити до тієї подружки, але ще й говорити нам став, мовляв, квартиру продавайте, ​​вона ж наша на двох, у шлюбі куплена. Ага зараз! Вона спеціально куплена до шлюбу, щоб він на неї не претендував. А зять вважає, що подані заяви вже вважаються укладеним шлюбом. Він так нічого й не зрозумів досі.

А взагалі я рада, що так вийшло, бо ми вже з чоловіком дивитися не могли на цього зятя, так хоч моя донька чоловіка хорошого собі найде. Дочка хоч і сумує, і каже, що ще любить, але це справа часу, переживе. Але я хвилююся, що вона пробачить його і назад прийме. А він згодом знову налаштує її проти нас, буде лежати на дивані, а дочка ще й перепише квартиру на нього.

Як на неї вплинути, щоб вона забула про нього і не робила необдуманих вчинків? Сумно, але Галина й досі кохає його. Я не розумію доньку.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page