fbpx
Життєві історії
Як син повідомив, що збирається одружуватися я дуже зраділа, але він повідомив, що весілля робити не будуть. Мені стало прикро, адже це моя дитина і я запропонувала зробити хоч маленьке свято, запросити найрідніших людей, та він і так не захотів. А нещодавно ми дізналися, що вони готуються до шикарного весілля, купили гарну сукню, замовили ресторан та лімузин, лише нас з батьком на тому весіллі не буде

– Вже днів 10 я ходжу сама не своя, – сумно розповідає 55-річна Марія. – Уявляєш, син одружуватися мій зібрався, і нас з батьком на весілля своє навіть в запросити не подумав.

– Ну ти не спіши так, зачекай трішки ще, можливо, ви з чоловіком щось не так зрозуміли? Може, запросить ще вас до себе на свято? Можливо, у них там сталося щось?

– Та ні, не запросить він вже нас ніколи і нікуди. Кого хотіли та мали запросити, вже запросили давно, і нас в списку їх весільних гостей, на жаль, немає. Мабуть, це невістка там керує, Олександра. Наш син до такого сам би не додумався.

– Ви з невісткою посперечалися, наче ще не було коли, ти ж ледве знаєш її?

– У тому й вся справа, що ні. Звичайні у нас стосунки з нею, такі, як в усіх людей. З сином вони разом живуть вже рік. Дівчина мила така, привітна для всіх, він до нас приводив її, познайомилися ми, декілька разів ще бачилися з нею на тому й все. Мені вона сподобалася, я рада була дуже, що вони разом, що планують разом на майбутнє щось. Тут син прийшов, каже – ми заяву подали до РАЦСу, вирішили одружитися. Я, звичайно, відразу запитала про весілля – мовляв, як, коли, де будете святкувати. А син – та ну, мамо, яке весілля. Грошей зараз у нас немає особливо, ледве щось там нашкребли, треба зараз буде з квартирою щось вирішувати. Ми з Олександрою просто до РАЦСу підемо, розпишемось, та й все. Відзначати не будемо і святкувати теж. Я було намагалася заперечувати: весілля – все-таки важлива подія. Можливо, запрошувати багато людей і велику родину й не потрібно, якщо немає змоги, я ж все розумію, але зовсім не відзначити, хоч символічно, з найближчими та найдорожчими людьми – якось не по-людськи зовсім.

– Ну, в принципі, зараз багато хто так робить – весілля шикарне не відзначають, бенкет великий та дорогий не влаштовують. Гроші краще дійсно в житло молодим потрібно починати вкладати. Тут вони мають рацію. І ображатися не варто на дітей, вони так вирішили і мають на це повне право. Зрештою, це їхня справа, не хочуть святкувати, не треба, вони ж нічого поганого не роблять.

– Так, звичайно, я все це теж розумію, – зітхає Марія. – Ми з чоловіком начебто теж так розсудили. Але потім. Загалом, не важливо як, але дійшли до мене чутки, що весілля не буде лише для нас з батьком. Готується бенкет горою, замовлені ресторани-лімузини, сукня шикарна для нареченої. Але нас там не чекають зовсім. Будуть тільки батьки нареченої і молодь, їхні друзі. Не знаю навіть, за чий рахунок банкет. Але не сумніваюся, що ідея не запрошувати батьків нареченого виходить від Олександои, сам би син ніколи так не вчинив. Прикро, не те слово. Єдиний син одружується, і на весіллі не буде тільки нас. Найнеприємніше, що ось так, за спиною. З самого початку починається все з якоїсь неправди. Не знаю навіть, як тепер себе вести з сином, з його майбутньою дружиною. Що я зробила не так і в чому я винна? Це ж на старості мені й кружки води та скибки хліба ніхто не подасть? А у нас крім сина нікого й немає.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – trubyna.

You cannot copy content of this page