Десь уже пів року як я вийшла на пенсію. З одного боку, спочатку я зраділа цьому, так як я багато і важко працювала багато років, і тепер можу нарешті відпочити від нелегкої праці. Але з гірших сторін цього, у мене зовсім маленька пенсія. Так що там розповідати, ви і самі знаєте, які зараз пенсії.
Загалом, отримую я копійки суцільні. Але, пишу я не про це зараз вам. У мене зараз інша проблема.
Справа в тому, що з початком опалювального сезону у мене стало дуже не вистачати грошей. Рахунки приходять великі, ціни на продукти високі і постійно зростають, а ще й в аптеку ходжу часто, бо вік у мене вже не той. Якийсь час я намагалася протриматися, як могла. Але важко було і виходу я не бачила. Сама я за все потягнути не в силах.
Як би мені не хотілося, і незручно не було, я вирішила звернутися до свого сина з проханням мені допомогти. Знаю, що у нього своя сім’я, діти і все таке, але що робити мені, коли я опинилася в такій ситуації. У кого ще попросити? Що робити? Загалом, набралася сміливості і зателефонувала йому. Скажу вам, що мій син – добрий і турботливий хлопчик. Він і сам неодноразово пропонував мені допомогу, але я завжди відмовлялася. Якось викручувалася, бо незручно мені було, знаю, що в нас час всім нелегко, навіть молодим.
А тут не змогла. Довелося просити грошей. Знаєте, я й не хотіла, але вибору в мене не було зовсім, щиро в цьому зізнаюся. Як я і очікувала, мій синочок відразу ж погодився допомогти мені. Він у мене хороша та добра людина. Я добре його виховала. Скажу чесно, я не просила у нього зайвого. Все заздалегідь розрахувала, розпланувала і не взяла ні копійки більше. Знаю, як синові важко дістаються гроші, і те, що у нього дружина і двоє діток на його плечах. Загалом, я попросила лише необхідну суму грошей і нічого для себе особисто. Тільки частково на оплату комунальних послуг, все інше я подужаю і сама. Не можу ж я жити повністю на його гроші!
Через пару днів після того, як син привіз мені гроші, в нашій родині розпочалася справжня суперечка. Я ж просила гроші у сина, невістку до відома не ставила. А тут, вона все дізналася, і почалися справжні непорозуміння. Як тільки я прийшла до них, мене чекав просто шквал обурення. Чесно, я була на стільки здивована, що не могла вставити і двох слів. Я завжди знала, що моя невістка дуже непроста людина, але не думала, що вона така злюща. Що вона тільки мені не говорила, чтим лише не докоряла. У чому тільки не звинувачувала. А в кінці, підсумком її слів було те, що я мало не випрошувала постійно у них гроші, сиджу на шиї і взагалі, забираю у власних онуків мало не останню копійку.
Знаєте, мені було так прикро оте все слухати. Постійно очі вологі, коли згадую те все. Я не знала, що сказати їй, і просто мовчки вибігла з квартири. Син в той час був на роботі і нічого цього не чув. Замовити слово мене було нікому. Та справа і не в захисті зовсім. Мені просто так прикро і гірко, вам не передати словами. Я ніколи раніше ні відчувала такого на душі, як того разу. Як так? Я ж не у чужих людей попросила грошей, а у власного сина. Тим більше що це саме він заробляє їх, а невістка сидить вдома на всьому готовому. І що тепер мені робити? Може повернути гроші синові і викручуватися самій? Як вирішити цю суперечку? У мене зараз зайвої копійки немає.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.