Галина живе в шлюбі з Миколою сьомий рік. Заміж вона вийшла ще зовсім молодою, бо вже чекала дитину. Але вона щиро кохала свого Миколу, тому була щаслива цій новині.
Микола мав якісь почуття до Галини теж, але хто його знає, чи дійшло б до заручин, якби не новина про дитину.
Щиро кажучи родина Галю від шлюбу відмовляла, навіть знаючи про дитину, бо ніхто не вірив, що Микола серйозно хоче весілля, і що з нього буде гарний чоловік, тому не хотілти такого шлюббу, не вірилося нікому, що він щасливим буде.
Батьки сказали, що дитя самі виховати допоможуть, бо він не готовий до шлюбу, і не кохає її і це добре видно.
Але кохала Галина і чути більше нічого не хотіла.
Але, на жаль, перші 4 роки шлюбу були для Галини зовсім поганими. Микола жив собі щасливим безтурботним життям. Міг аж вночі повернутися додому, міг пів зарплати принести, а міг просто навіть забути продукти купити, коли в холодильнику взагалі нічого не було, навіть вечері з чого зготувати.
Галина зрозуміла, що мама була права. Навіть поява дитини не змінила Миколу. Та Галина весь час надіялася, що чоловік все одно зміниться, він просто ще молодий, а з роками порозумнішає і все стане добре у них, адже не такий він вже поганий чоловік, бувають і гірші. Але, звичайно ж, дива не сталося. Батько не звертав на малюка рівно ніякої уваги.
Але якось рік минав за роком, дитина росла, все, звичайно, змінювалося, але тільки зовсім не в ту хорошу сторону, в яку так хотіла сама Галина. Відносини ставали все гірше в сім’ї, Микола жив повністю своїм життям і робив що хотів, а Галина робила все, щоб зберегти свою сім’ю і, як радили на форумах, “шукала причини в собі”: худла, записалася до спортзалу влаштовувала чоловікові смачні вечері при свічках, все робила вдома, працювала, сама займалася дитиною і покірно чекала, коли чоловік зміниться, не втрачала надії.
– Розлучитися з чоловіком завжди можна, – усім твердила Галя. – Спочатку потрібно спробувати налагодити стосунки, зробити все, щоб зберегти сім’ю, щоб усі були разом, адже розлучитися найпростіше за все. А що далі?
Все-таки у нас дитина маленька, ми несемо відповідальність і перед нею. І бувають хороші моменти ж у них в сім’ї. Загалом Галина до останнього плекала надію. Макар хоч для сина рідний батько.
Я вже як закінчувався четвертий рік їх спільного життя Галина побачила свого чоловіка з іншою жінкою, у неї наче світ перевернувся, до неї стали доходити різні недобрі чутки. І тоді Галина вперше подивилася на свого чоловіка зовсім іншими очима. Вона зібрала свої і дитячі речі і поїхала з дитям жити до своєї мами.
Микола продовжував жити своїм життям, лише телефонував інколи, він думав, що Галина його ніколи не залишить, передумає і повернеться скоро. Але Галина й не думала повертатися до чоловіка.
Поживши деякий час один, Микола зрозумів, що він може втратити і одного дня поїхав до тещі. Він щиро просив Галину повернутися додому, обіцяв, що відтепер буде зразковим чоловіком, говорив, що кохає і більше ніколи не повторить помилки, яку зробив всього раз в житті і то була просто випадковість.
І Галина повірила, повернулася додому.
І Микола дійсно змінився в кращим чоловіком: став більше заробляти, гуляти з дитям, готувати їжу, допомагати дружині з прибиранням, водив по вихідних Галину в ресторан.
Але змінилася сама Галина, тепер вона не відчувала тих щирих почуттів. В середині була пустка, вона за цей час не могла пробачити чоловікові зраду і не могла нічого з цим вдіяти. З часом почуття, до колись рідної людини, зникли зовсім.
І на сьомому році сімейного життя Галя повідомила всім, що хоче розлучитися з чоловіком. Уся родина не могла зрозуміти в чому справа і щиро дивувалися її рішенню.
Приходила мати до Галини, просила, плакала, та Галя настоєна рішуче, не хоче вона більше жити у такому шлюбі, не може вона жити у такому шлюбі. Хіба можна таке пробачити?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
