Ще навесні ми з моїм чоловіком Василем вирішили купити своєму єдиному синові квартиру.
Наш Микола вже майже два роки, як одружився, а й досі з дружиною живе в орендованій квартирі, на яку витрачають чимало коштів, віддаючи їх просто чужій людині.
Навесні ми дізналися, що скоро в нас буде онук, адже невістка чекає дитину, тому вирішили з чоловіком допомогти дітям з квартирою.
Ми з Василем поговорили з моєю мамою, вона сама жила в селі, щоб забрати її до себе у нашу двокімнатну квартиру, адже вона вже немолода, скоро догляд їй потрібен буде, а її хату продати. Мама погодилася. Хата у мами була гарна, тому ми розуміли, що й отримати за неї можемо чималу суму.
У нас з чоловіком були ще свої заощадження, адже гроші ми відкладали, ми їх багато років для сина відкладали, доклали гроші, які виручили від продажу маминої хати і стали шукати квартиру для сина.
Якраз тоді мені й зателефонувала моя рідна тітка Лариса, сказала, що вони свою квартиру продають, запропонувала купити, сказала, що продасть дешевше нам.
Квартира тітки була недалеко від нас, вона гарна за плануванням, простора, непоганий ремонт. Ми з Василем порадилися і вирішили купити.
Та у тітки Лариси була одна умова: вона ще просила пожити місяць в цій квартирі, ми маємо почекати, а потім вони з’їдуть.
Квартиру ми купили.
Відтоді минуло чимало часу, а тітка з сім’єю й досі там живуть. Вони планували переїхати в новобудову, квартиру купили якраз в столиці більшу, але щось там ніяк не можуть провести комунікації, тому родичі не можуть переїхати туди.
Тітка щодня виправдовується, каже, що грошей на оренду немає, а до дітей не хочуть їхати, в них онуки маленькі.
Виходить, ми їх шкодуємо, а що робити тоді нам? У нас теж скоро буде внук, діти й досі на орендованій квартирі, грошей їм не вистачає, ми свої вклали в купівлю квартири і з нами ще й мама живе.
Як правильно вчинити, щоб і нам було добре і родина не відвернулася від нас? Мені шкода їх, правда, але й сина і його сім’ю шкода. Що мені робити в нашому випадку?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Станіслав нічого від мене не приховував, я знала і про дружину, і про дітей, і про те, що він досі одружений, але вважала це формальністю, принаймі, він сам так казав. Ми зустрічалися три роки, а потім я купила квартиру, і ми почали жити разом. У шлюбі у нас народилася донька, і я не знаю, що чоловік збирається дати нашій дитині, якщо він вже все віддав своїм старшим дітям
- Побувши майже рік за кордоном, сестра повернулася додому на свята. Спочатку говорила, що вже нікуди їхати не збирається, навіть роботу шукала, а потім раптом передумала. Вже перед самим від’їздом прийшла Люба до мене на серйозну розмову, але мій чоловік сказав, щоб я навіть не думала погоджуватися
- Минуло три роки і до мене приїхала колишня свекруха разом із свекром, стали просити мене, щоб я повернулася до чоловіка, бо інакше все може закінчитися дуже недобре. Свекор сказав, що купить нам квартиру, щоб ми жили окремо, і тоді мені не доведеться так багато працювати. Та я не впевнена, чи варто мені зараз погоджуватися на це
- Ще в грудні я пішла до нотаріуса і зробила заповіт, і двом своїм синам про це повідомила – нехай знають, що є документ. Тільки я їм ще не сказала, що спадщину я оформила лише на одного, а другий залишиться без нічого. На це в мене було ряд причин
- Син прийшов до нас і попросив 4 тисячі гривень, а я сказав, що не дам ні копійки. Ситуація мені не подобається, і треба щось змінювати, інакше син ніколи не подорослішає, а дружина вважає, що я вчинив неправильно