Я заміжня п’ять років. З чоловіком мені пощастило, він – чудова людина. Невеликий, але перспективний бізнес, приємна зовнішність, поступливий характер. З таким і в люди не соромно вийти, і вдома не ледар – помічник з золотими руками. Одним словом, я вважаю, що заміж я вийшла вдало.
Жити вирішили з мамою чоловіка. Причина банальна. Свого житла у нас не було, а знімати – дорого. У мами трикімнатна квартира. Так що вирішили жити-поживати, та на квартиру грошики збирати. Як ми жили, напевно, краще не розповідати. Мама у чоловіка хороша. Вдячна я, що сина гідного виховала.
Але ось свекруха вона… так собі, скажімо. Варю я чоловікові борщ з його котлетками улюбленими, а вона ввечері згадає, що сьогодні свято якесь незначне (день вчителя наприклад), і роли замовить – сет величезний.
А мій борщ стоїть собі в холодильнику, псується. Помию я вікна, а вона – як не бачить, каже, треба завтра з ранку вікна помити. Куплю я хліб, а він їй не такий. Треба було не чорний, а з кунжутом.
Я намагалася все терпіти і жити мирно, але не переставала мріяти про власну квартиру. Нарешті моя мрія збулася. Придбали ми житло, двокімнатну квартиру. Грошей трохи не вистачило, взяли кредит. Тут чоловік про дитину заговорив. Ніби як ця тема у нас спочатку особливо не піднімалася, тому що я відразу сказала, що діти – тільки в своїй квартирі. Народився у нас хлопчик, назвали Богдан.
І ось тут почалося. Схоже, свекруха забула, що у неї є свій будинок. У всякому разі, у нас вона набагато частіше бувала, ніж удома. Я і так вся втомлююся, пелюшки, сорочечки, пляшечки, купання. А тут ще «мама» зі своїми вічними порадами. Ось їй богу, здавалося, що я навіть підгузок Богданчикові міняю неправильно.
Потім взялася мені вказувати, що я готувати чоловікові повинна. Потім як ми спати повинні – вона за спільний з дитиною сон. Її повчання не припинялися.
Одним словом, дістала вона мене конкретно в останній раз. Я чоловіка шкарпетки викинула, а вона їх з смітника дістала, і сказала, що хороша дружина б їх зашила. Я не витримала і сказала свекрусі, щоб вона перестала втручатися в наше життя, ну скільки можна. Свекруха образилася, чоловік третій день зі мною не розмовляє. Я ніби й права, а в підсумку виходить, що і ні.
Що робити в цій ситуації, я абсолютно не розумію. Ця сімейка мене порядком дістала. Якщо так і далі піде, то я буду думати про розлучення. Бо дивитися на зіпсований борщ в холодильнику, в той час як свекруха годує свого синочка ролами, я не хочу.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
