Ми з чоловіком з самого початку нашого спільного життя домовилися, що будем вести сімейний бюджет спільно, на час нашого одруження ми обоє працювали і отримували приблизно однакову зарплату, тому і вирішили, що все будемо складати разом, і про витрати теж будемо разом домовлятися.
Так було, поки я не пішла в декрет. Народилася у нас перша дитина, через 6 років і друга. Зараз нашій молодшій донечці вже 4 роки. Але я на роботу не виходила вже більше, ще з часів першого декрету, бо вважаю, що жінка, яка має двоє дітей, повинна сидіти вдома і їх ростити.
Спочатку чоловік сам справлявся, його заробітків нам на все вистачало. А потім зарплата у нього зменшилася, і тепер ми повинні жити в режимі економії.
Я це розумію, але родичі чоловіка чомусь не можуть цього усвідомити, вони звикли до того, що Тарас їм в усьому допомагає, і не перестають від нього цього практично вимагати.
Я все розумію, підтримувати батьків – це одне, а от тягти на собі ще сестру і її дитину, то вже занадто!
Рік тому зовиця з чоловіком своїм розлучилася, і повернулася з трирічною дитиною до своїх батьків. Зараз вони всі разом живуть.
Зовиця не працює, свекруха моя теж, там у них один свекор на роботу ходить, але того, що він заробляє, не вистачає, і тому вони вирішили, що мій чоловік тепер має забезпечувати не лише свою сім’ю, але і їхню.
Я сказала, що проти такого розкладу, нехай його сестричка на роботу йде, і сама заробляє на себе і дитину. А тим часом, бабуся може побути з онуком, адже вона і так цілими днями вдома сидить.
Чоловік, начебто, погодився, і ми цю тему на деякий час закрили.
Я знала, що в двадцятих числах жовтня чоловік має отримати зарплату, і планувала, як він отримає гроші, купити собі зимову куртку, вже навіть на сайті замовила.
Чоловік про це знав, але коли я попросила його дати мені 10 тисяч гривень, він сказав, що грошей у нього немає. А перед тим, до нас приходила його мама, і мені тепер все стало зрозуміло – однозначно, ці гроші забрала вона.
Коли я прямо спитала чоловіка, він мені зізнався, що так, ці гроші він дав мамі, бо сестрі потрібні чоботи на осінь, а її дитині – курточка, а ще – мамі треба було оплатити комунальні послуги.
– А ти про мене подумав? – питаю. – Я вже куртку замовила, дала тисячу гривень завдатку, і що тепер мені робити?
Чоловік вважає, що це не проблема, бо верхнього одягу у мене є багато, і якщо я не куплю собі цю куртку, то проблеми великої не буде.
А я так не вважаю, бо справа навіть не в куртці. Чого зовиця має розраховувати на гроші мого чоловіка?
Я вважаю, що вона має піти на роботу, і повернути нашій сім’ї ці 10 тисяч гривень.
А яка ваша думка?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
