fbpx

Я знала, що свекор зі свекрухою розлучилися давно. Свекор пішов, а свою квартиру, в якій вони жили, залишив дружині і синові. Я щиро була впевнена, що він переписав на кожного по пів квартири

Вже дев’ять років ми живемо в знімній квартирі і навіть не підозрюємо, що в цей час свекруха живе в нашій квартирі. Я знала, що свекор зі свекрухою розлучилися, коли Сергій ще в школі вчився, свекор пішов, а свою квартиру, в якій вони жили, залишив дружині і синові. Я щиро була впевнена, що він переписав на кожного по пів квартири.

Ми на свою половину ще не претендували, знімаємо житло. Зараз свекруха живе там одна, ну тобто як одна – з цивільним чоловіком, якого вона привела в квартиру півтора роки тому.

А днями я з’ясувала дуже цікаву річ! Виявляється, цю квартиру, в якій зараз живе свекруха, батько залишив одному Сергію, і тільки йому. Всі документи оформив на сина! І поки ми з дитиною тиняємось по чужих кутках, мати живе в його квартирі.

Ми з чоловіком працюємо, нашому синові майже шість років, він ходить в дитячий садок. Коли з декрету виходила три роки тому, ми планували збирати на початковий внесок, і брати квартиру в кредит. На жаль, практично нічого не накопичили. Все так подорожчало, що другої зарплати ми взагалі не відчуваємо.

Мої батьки дуже переживають, що ми досі без квартири. Онуку вже в школу на наступний рік, а ми як перекотиполе. Три квартири вже змінили, на вулиці можемо опинитися в будь-який момент. У мами є невелика сума грошей на руках, вона готова дати її мені на початковий внесок, і навіть не в борг, а так, як допомогу, але там небагато.

Я тут подумала, от якби мати Сергія, Валентина Петрівна, теж трохи допомогла, та ми б додали свої накопичення – дивись, і взяли б квартиру, хоч на невелику однокімнатну для початку, а там би, дивись, і розширилися. А то рік йде за роком, віддаємо гроші в нікуди, так шкода…

Треба сказати, що з свекрухою у мене стосунки рівно-нейтральні. Валентина Петрівна ніколи не лізе в нашу сім’ю, не дає порад, не напрошується в гості і до себе особливо не запрошує. Спілкується тільки з сином, до мене взагалі не дзвонить.

Раніше час від часу кликала сина допомогти щось зробити в квартирі: люстру повісити, розетку прикрутити, прокладки в крані поміняти. Але тепер і в такий дрібної допомоги потреба відпала – теперішній чоловік свекрухи все це робить сам.

– Так у тебе просто ідеальна свекруха! – кажуть мені подруги. – Живе своїм життям, не втручається у ваше. Мрія! Ти радіти повинна!

Але радіти у мене не дуже виходить. Мені прикро за онука, який бабусі абсолютно не цікавий. З дитиною свекруха нам абсолютно не допомагає, якщо треба, виручають мої батьки. Було б у Валентини Петрівни кілька дітей з купою нащадків – зрозуміло. Але тут – єдиний онук від єдиного сина…

Та ще дідок цей, якого свекруха, що називається, взяла в чоловіки… Навіщо з’їжджатися у віці за шістдесят, я не розумію. Хоча все доволі ясно – йому банально жити ніде. Свою двокімнатну квартиру кавалер Валентини Петрівни залишив дочці і внукам, а сам з невеличкою валізкою прийшов в нашу квартиру.

Кілька разів я намагалася обговорити цю тему з Сергієм, але він про це говорити не хоче, мовляв, це не наша справа! Це особисте життя матері, хоче жити – нехай живе, головне, щоб вона була щаслива.

Я побоювалася, що Валентина Петрівна, того й гляди, заміж за нього вийде, нам ось це треба потім, розбиратися з його спадкоємцями. Я ж думала, що пів квартири свекрусі належать. Ну а тут мама запропонувала, каже, може, Валентина Петрівна допоможе вам з першим внеском? Я подумала: а чому ні? Якщо на метрах Сергія живе її чоловік, напевно, буде справедливо, щоб вона нам якось компенсувала це. Може бути, вони погодяться навіть викупити частку Сергія, наприклад, було б дуже непогано.

З цією розмовою я прийшла до чоловіка, і нарешті дізналася, як йдуть справи насправді. Викуповувати ніхто нічого не буде, тому що квартира, в якій живе свекруха, виявляється, вся цілком належить Сергію! Він навіть податки платить щорічно, благо, там до цих пір була досить скромна сума.

Звичайно, що я не в захваті від цього всього. А він мені каже, ну а що ти пропонуєш, вигнати матір-пенсіонерку на вулицю? Я на це ніколи не піду, мовляв, нехай доживає в квартирі.

Не знаю, що з цим робити. Як мені переконати чоловіка, що ми маємо законне право на цю житлоплощу?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page